Розділ 9

Розділ 9

Ночі в Конча-Заспі завжди тихі й спокійні, за високими парканами під найсильнішою охороною в країні сплять гроші, амбіції та злочини...

Влад же не спав. Він сидів у тісній кімнаті охорони, дивлячись на монітори відеоспостереження. Перед ним висіло дванадцять екранів, на одному з них виднілися ворота, на другому — освітлений тьмяними ліхтарями сад, на третьому — вхідні двері до маєтку, ще кілька фіксували кімнати будинку. Але його погляд був прикутий до екрана під номером чотири, котрий показував вітальню. Там, на дивані, згорнувшись калачиком під пледом, спала Аліса. Вона відмовилася йти у спальню на другому поверсі, сказавши, що там "пахне порожнечею".

Влад провів долонею по обличчю, намагаючись стерти втому, йому дуже шкода було дівчину, котра втрапила у золоту клітку до Данила Корса також і через нього… 

Телефон на столі завібрував, сяйнувший світлом та іменем, і Влад вже знав, хто це, ще до того, як подивився на екран.

— Алло, — тихо сказав він, в серце стиснулося в поганому передчутті. 

— Владе, це я. Привіт. Ти не спиш? — голос сестри тремтів від хвилювання, а задньому фоні пищали медичні прилади.

— Не сплю, Катеринко. Привіт. Що там, як ти? — спитав Влад, відчуваючи як занило в його грудях від співчуття до сестри. 

— Лікар робив детальний огляд сьогодні. Він каже, що аналізи погіршилися. Операцію не можна відкладати. Треба оплатити рахунки клініки до п’ятниці, інакше ми втратимо чергу до німецького хірурга. Ти казав, що в тебе вийшло з роботою? — Катерина не питала прямо про гроші, але він відчув сильози в її голосі. 

Влад глянув на екран, де спала жінка, яка носила його дитину, жінка, яку він обманув найпідлішим чином.

— Так, Катеринко. Гроші будуть. Завтра зранку я перекажу транш.

— О Боже, дякую! — сестра все-таки заплакала. — Ти врятував мене, Владе. Я не знаю, у що ти вв’язався, ти ж казав, це просто охорона… але такі великі гроші… дякую.., — вона хлипала у телефон.

— Це просто охорона, — збрехав він, відчуваючи, як у горло починають стискати невидимі лещата. — Просто дуже багатий клієнт зі своїми примхами. Не хвилюйся, бережи себе, — вони ще трохи поговорили і закінчили розмову.

Банківський додаток Влада нині показував суму, від якої у звичайної людини запаморочилося б у голові, це був так званий «гонорар» від Данила. Це була ціна Владового тіла, його сперми і його мовчання. Так, він продав своє батьківство, щоб купити життя для сестри. Чи рівноцінним був цей обмін? Влад намагався переконати себе, що так. Але щоразу, коли він дивився на Алісу, совість гризла його зсередини, як скажений пес.

На екрані Аліса заворушилася, сіла, потерла очі й, накинувши плед на плечі, попрямувала до кухні. Влад миттєво підвівся.

— Чорт, знову йде шукати пригоди на свою голову, — скривився чоловік, натягнув на футболку і вийшов з кімнати.

Аліса стояла перед відчиненим холодильником, підсвіченим холодним світлом лампочки. Прокинувшись, вона відчула, що страшенно хоче їсти і вирішила таємно відвідати холодильник. Дівчина шукала щось їстівне, що не нагадувало б корм для кроликів, перекидала пакети з місця на місце на широких полицях, бо холодильник був здоровенний і заповнений здоровою їжею. Ну, так, здоровою їжею для вагітних від самого Данила Корса! Дівчина скривилася, загадавши його.

— Тамара сховала шоколад на верхню полицю, за банками з молоком, — пролунав голос із темряви коридору.

Аліса здригнулася і впустила банку з обезжиреним і обезцукреним йогуртом, який, коли вона його спробувала, нагадав їй за смаком траву. Банка не розбилася, лише покотилася по підлозі.

Влад увійшов у кухню. Він був босий, у спортивних штанях і футболці, яка не приховувала татуювання на лівому передпліччі, якісь геометричні візерунки, схожі на карпатські орнаменти.

— Ти підглядаєш за мною? — Аліса підняла йогурт. Серце її забилося сильніше, але не від страху, а від незрозумілого почуття, схожого на роздратування.

— Я стежу за периметром і маєтком майже цілодобово. У мене є хлопці, які заміняють мене, але ненадовго. У всіх кімнатах будинку є відеоспостереження. Ти прокинулась, і я перевіряю ситуацію.

— Я просто захотіла їсти. Мені постійно хочеться їсти, це так дивно. Раніше я сиділа на дієтах і через деякий час просто звикала до того, що їсти вже не хочеться. Некалорійні продукти відбивають апетит. А тут я їм постійно ці некалорійні продукти, а апетит все одно зростає…

Влад пройшов повз неї, наблизившись до холодильника. Він зупинився біля дівчини дуже близько, й Аліса відчула знову його запаморочливий запах, який вибивав її з колії. Чоловік легко дістав з верхньої полиці плитку чорного шоколаду і простягнув їй.

— Тримай. Якщо Тамара спитає, де поділася шоколадка, я скажу їй, що її, напевно, миші з’їли, — посміхнувся він.

Аліса взяла шоколадку, їхні пальці на мить зіткнулися, і її ніби струмом вдарило. Вона подивилася на його руку, де на правій долоні, на кісточці вказівного пальця, білів шрам, маленький, рваний, ніби від удару об щось гостре.

— Звідки це в тебе? — раптом спитала вона, не відводячи погляду від його руки.

Влад інстинктивно сховав руку за спину.