Всупереч почуттям

Розділ 11

– Ти що робиш?! – вимагаю, намагаючись надати голосу хоча б трохи обурення, хоча серце калатає так сильно, що, мабуть, він прекрасно це відчуває.

– Несу тебе.

– Дякую, це я помітила! Навіщо? – збентежено питаю. 

– Тому що тобі боляче наступати на ногу.

– Це ще не означає, що мене треба викрадати з ресторану!

– Ніхто тебе не викрадає. Відвезу в травмпункт, перевіримо щиколотку й переконаємося, що там нічого серйозного, – відповідає доволі спокійно. 

Я кілька секунд просто дивлюся на нього, не вірячи почутому.

– Ти збожеволів?

– Можливо. Тимур сьогодні теж натякав на щось подібне, – хмикає. 

– Постав мене на підлогу, – прошу. – Мене там, взагалі-то, людина чекає!

На слові “людина” його брова смикається.

– Твій хлопець? – питає ніби між іншим. 

– Так, мій хлопець! – випалюю надто швидко. 

– Який став твоїм хлопцем приблизно за пів години нашої розмови?

– Не твоя справа, ким він мені став і коли! Постав мене на ноги, я покличу Мирона, і він мені допоможе.

І ось тут Артем фиркає так виразно, що мені хочеться вкусити його за плече.

– Обійдемося без Мирона.

– Артеме, повернися до своєї подружки, а я сама розберуся.

При згадці про його білявку він раптом дивиться на мене. Лише коротко, але я відразу помічаю, як у блакитних очах знову з'являється щось підозріло веселе.

– Знову вона тобі спокою не дає? – питає з цією своєю дибільною усмішкою на обличчі. 

– Мені абсолютно байдуже до неї, – доволі правдоподібно брешу. 

– Звісно.

– І перестань так усміхатися! – ціджу. 

– Як?

– Наче ти щось собі вигадав.

– Я нічого не вигадую, руда. Ти прекрасно справляєшся сама, – сміється. 

– Ненавиджу тебе, – бурчу. 

– Це я вже чув.

Він просто несе мене далі, абсолютно ігноруючи всі мої протести, і найгірше – я поступово перестаю чинити опір. Не тому, що погоджуюся з ним. Просто кожна спроба поворухнути правою ногою відгукується неприємним болем у щиколотці, а впасти вдруге за вечір я точно не хочу. 

Тому міцніше тримаюся за його плечі й сердито дивлюся вперед, поки ми виходимо з коридору. Я чекаю, що Артем хоча б повернеться до свого столика. Скаже своїй подружці, куди зібрався. Забере речі. Врешті-решт, згадає, що прийшов сюди не сам. Але він навіть не повертає в той бік. Просто прямує до виходу так, наче його вечеря закінчилася тієї миті, коли я підвернула ногу.

І це чомусь змушує мене замовкнути.

Тому що якби Артем просто хотів продемонструвати свою шляхетність, він міг би посадити мене на найближчий диван, покликати офіціанта, Мирона чи кого завгодно й повернутися до своєї супутниці. Міг допомогти дійти до столика й забути про мене через хвилину. Це було б логічно. Нормально. Цілком у стилі чоловіка, з яким ми домовилися, що наша ніч нічого не означала.

Але він цього не робить. Він несе мене до виходу. І, схоже, справді хвилюється.

– Артеме, – уже тихіше кличу, коли автоматичні двері ресторану розсуваються перед нами й холодніше вечірнє повітря торкається оголених плечей.

– Що?

– Ти навіть не сказав їй, що йдеш.

Він дивиться на мене.

– Напишу.

Всього одне слово. Так просто, наче це взагалі не має значення.

– А Мирон?

Його щелепа ледь помітно напружується.

– Йому теж можеш написати.

Я примружуюся.

– Ти зараз серйозно пропонуєш мені написати чоловікові, з яким я прийшла на побачення, що мене забрав інший чоловік?

– Можеш не вдаватися в подробиці.

– Ага. Напишу: “Мироне, дякую за вечерю, але мене щойно виніс із ресторану на руках блондин, із яким я випадково переспала минулого тижня. Не хвилюйся, все під контролем”.

Артем спотикається і мало мене не впускає. 

– Гей! Обережніше!

– Тільки спробуй написати саме так.

Я не витримую й сміюся.

– Чому? Боїшся за свою репутацію?

– За твою, – бурчить. 

– Яка турбота.

– Мовчи краще й тримайся.

– Я й так тримаюся, – міцніше тисну на його плечі. 

– Оце вперше за вечір хороше рішення.

До його машини ми доходимо за кілька хвилин, і лише тут Артем нарешті обережно опускає мене на асфальт. Не відпускає одразу – одна рука залишається на моїй талії, поки він переконується, що я стою на здоровій нозі. Я мимоволі стискаю пальцями його плече, а він нахиляється трохи ближче.




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше