Розділ 15

 Корабель, який пам’ятає

Першим рішенням після повернення «Ардена» на Астрею було не летіти.

На одинадцять годин.

Рейн ненавидів кожну з них.

Але залишився.

Це й було доказом, що останні кілька місяців не минули зовсім даремно.

---

«Арден» стояв на льодовому полі, оточений прожекторами, кабелями, ковчеговими модулями й людьми.

Ще десять днів тому тут була тільки крижана рівнина.

Тепер — тимчасовий космопорт.

Кіара називала це технічним табором.

Дорн — купою мотлоху.

Лія — першим астреанським центром дальніх польотів.

Рейн дивився на дві перекинуті бочки біля входу.

— Центр дальніх польотів.

Лія:

— Він розвивається.

— Одна бочка протікає.

— Це інфраструктура.

Дорн:

— Там вода.

Лія:

— Тим більше.

Рейн вирішив не сперечатися.

---

Причина одинадцятигодинної затримки лежала перед ними на великому екрані.

П’ятдесят вісім імен.

Старий екіпаж «Ардена».

Ті, хто одинадцять тисяч вісімсот чотири роки тому повернувся з Карона.

І, за словами самого корабля, не був тим екіпажем, який туди полетів.

Кіара стояла біля консолі.

Мая сиділа поруч.

Лія перебирала архіви Астреї.

Терен Кай працював із внутрішньою пам’яттю корабля.

Арен дивився через медичну проєкцію.

Рейн сперся на край столу.

— Ще раз.

Кіара:

— Ми вже тричі.

— Четвертий.

Вона зітхнула.

Але почала.

— Біологічні записи старого екіпажу пошкоджені приблизно на сімдесят відсотків.

— Те, що залишилось, збігається з п’ятдесятьма вісьмома людьми, які після повернення були зареєстровані на Астреї під тими самими іменами.

Рейн:

— ДНК?

— Збігалася.

— Відбитки?

— Збігалися.

— Медичні параметри?

— Збігалися.

Рейн:

— Тоді чому корабель каже нуль?

Кіара подивилась на Маю.

Мая відкрила інший файл.

— Бо «Арден» перевіряв не тільки біологію.

На екрані:

CONTINUITY INDEX

Рейн:

— Що це?

Арен відповів першим.

— Польова безперервність особи.

Рейн повернувся.

— Таке взагалі існує?

— Зараз — майже ні.

— А тоді?

Арен:

— Схоже, існувало.

Кіара:

— Старий корабель мав довготривалу базову карту нервової та біопольової структури кожного члена екіпажу.

— Не думки.

— Не пам’ять.

— Манеру, якою конкретне тіло й конкретний мозок утворювали одне ціле.

Рейн:

— І ті, хто повернувся...

Мая:

— Мали правильні тіла.

Пауза.

— Але неправильну безперервність.

Дорн, який стояв біля дверей:

— Копії.

Кіара:

— Можливо.

Рейн автоматично повернув голову.

Дорн:

— Що?

— Нічого.

---

Арен збільшив один із записів.

Сера Вен.

Командир.

Та сама жінка, яка залишила попередження.

Після повернення вона прожила ще тридцять сім років.

Рейн:

— Нормально?

Лія:

— Формально.

— Що означає «формально»?

— Вона не стала вбивцею.

— Не захопила владу.

— Не відкрила Браму.

— Не почала говорити чужими голосами.

— Це вже непогано.

Лія:

— Вона створила закриту групу навігаційного карантину.

Каел Арн, який приєднався віддалено, сказав:

— Попередники Вартових.

Тиша.

Рейн:

— Вартових створили люди, які повернулися з Карона?

Каел:

— Не зовсім.

— Але частина їхніх ранніх правил походить із групи Сери Вен.

Лія вивела текст.

НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ МАГІСТРАЛЬНУ МЕРЕЖУ ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ.

НЕ ПРИЙМАТИ ЗОВНІШНЮ ІДЕНТИФІКАЦІЮ ЯК ДОКАЗ ОСОБИ.

НЕ ВІДПОВІДАТИ НА НЕПІДТВЕРДЖЕНІ ПЕРСОНАЛІЗОВАНІ СИГНАЛИ.

Рейн:

— Вони знали.

Кіара:

— Щось.

— Не все.

Лія:

— І приховали «Арден».

Рейн дивився на список.

П’ятдесят вісім людей.

Копій.

Можливо.

Або тих самих людей, змінених так, що корабель перестав їх визнавати.

— Що з їхніми нащадками?

Лія зрозуміла питання.

— Звичайні астреани.

— Перевірили?

— Те, що можемо.

— Жодної окремої генетичної лінії.

— Ніяких дивних польових ознак.

Рейн:

— Тобто якщо Карон щось приніс на Астрею одинадцять тисяч років тому...

Кіара:

— Воно або не передалося.

— Або давно стало частиною населення.

— Або ми шукаємо не те.

Рейн:

— Чудово.

---

Останній знайдений запис Сери Вен був зроблений за два роки до її смерті.

Без відео.

Тільки текст.

> Ми не знаємо, чи повернулися копіями.

Ми пам’ятаємо політ.

Ми пам’ятаємо страх.

Ми пам’ятаємо тих, хто загинув.

Якщо ми не ті самі — для нас різниці вже немає.

Але для системи є.

Саме тому корабель треба сховати.

Якщо він колись знову прокинеться, нехай сам вирішить, кого вважати екіпажем.

Рейн перечитав двічі.

— Вона знала.

Кіара:

— Що корабель їх не визнає.

— Так.

Дорн:

— І все одно жила далі.

Рейн глянув.

— А що мала робити?

Дорн:

— Не знаю.

Пауза.

— Просто думаю.

Оце було рідко.

---

До вікна внутрішнього входу Карона лишалося:

24 години 17 хвилин.

За розрахунками Маї, «Ардену» потрібно було приблизно дев’ять годин до зовнішнього коридору.

Ще від чотирьох до семи — на ручний підхід.

Тобто запас існував.

Не великий.

Але існував.

Рейн дивився на таймер.

Колишній він уже був би в кріслі.

Кіара знала.

— Не дивись.

— Я нічого.

— Ти намагаєшся прискорити час обличчям.

— Працює?

— Ні.

---

Рада зібралася о шостій ранку.

Останнє підтвердження експедиції.

Цього разу навіть Рейн не жартував перші три хвилини.