Розділ 5

Кайр зустрів Рейна дзвонами.

Не святковими.

Тепер у місті було занадто багато видів дзвонів.

Один — пожежа.

Два — обвал.

Три короткі — орбітальна передача.

Довгий і два короткі — засідання Ради.

Рейн почув останній сигнал ще з саарського транспорту.

— Вони спеціально? — запитав він.

Кел'Тар не зрозумів.

Кіара пояснила.

Саарський командувач подивився на місто внизу.

— ВАШЕ КЕРУВАННЯ ВИКОРИСТОВУЄ ЗВУКОВІ СИГНАЛИ.

— Так.

— ПРИМІТИВНО.

Дорн:

— А ваш корабель ми лагодимо нашими кузнями.

Кел'Тар повільно повернув голову.

— ТИ ЗНОВУ ЛЕТИШ ЗІ МНОЮ ЧОМУ?

— Бо подобаюсь.

— НІ.

— Бачиш? Уже сперечаємось як друзі.

Кел'Тар подивився на Рейна.

— Я МОЖУ ВИКИНУТИ ЙОГО?

Рейн подумав.

— Над містом — ні.

Дорн:

— Дякую.

— За містом — обговоримо.

— Зрадник.

Астрея змінилася за чотири дні.

Не планета.

Люди.

Рейн побачив це ще до посадки.

На північ від Кайра стояли три нові вежі.

Не кам’яні.

Металеві.

Ковчегові.

Тонкі, темні, із синіми кільцями біля верхівок.

Ретранслятори.

На старій королівській башті тепер висів не прапор.

Антена.

Біля східної стіни — саарський енергетичний модуль.

Поруч астреанські генератори.

Все це виглядало так, ніби хтось узяв три різні цивілізації й змусив їх будувати одне місто, не давши спочатку домовитися про стиль.

Рейн:

— Потворно.

Кіара дивилася у вікно-проєкцію.

— Працює.

— Це не аргумент.

— Для інженера — аргумент.

Дорн:

— Я з Рейном.

Кіара:

— Саме тому твою думку не враховую.

На площі чекала Лія.

Не сама.

Поруч стояли два чоловіки Ради.

Троє орденців.

І одна жінка з Ковчега, яку Рейн не знав.

Лія побачила транспорт.

Помахала.

Карр, який сидів біля рампи, помахав у відповідь усією рукою.

Лія зробила крок назад.

Рейн:

— Він дружелюбний.

Кіара:

— Це й лякає.

Рампа відкрилася.

Рейн зійшов першим.

Тростини вже не було.

Оце було добре.

Натомість Кіара змусила його носити на зап’ясті медичний обмежувач.

Це було гірше.

Він ненавидів його.

Саме тому Кіара перевіряла, чи він на місці.

Лія підійшла.

— Ти спізнився.

Рейн:

— Я прилетів із гір.

— Рада почалась сім хвилин тому.

— Значить, дуже точна.

Лія глянула на Кіару.

— Він використовував поле?

Кіара:

— Так.

Рейн:

— Один раз.

— Двічі.

— Другий не рахується.

— Чому?

— Не вийшло.

Лія:

— Це навіть гірше.

Рейн:

— Вітаю, ви тепер одна команда.

Лія обійняла його.

Швидко.

Потім відступила.

— «Меридіан»?

— Тримається.

— Мая?

Кіара:

— Стабільна.

— Вейн?

Рейн:

— Дратує.

Кіара:

— Значить, стабільний.

Лія усміхнулася.

— R-18?

Рейн перестав усміхатися.

— Приблизно чотири доби.

— Каел підтвердив.

— Знаю.

— Її шість супровідних об’єктів теж рухаються.

— Знаю.

— А Кас'Рет...

— П’ять діб.

Лія:

— Чотири й сімнадцять годин.

Рейн:

— Ти рахуєш.

— Хтось має.

Він подивився на неї.

— Ти спала?

Лія:

— Так.

Кіара глянула на браслет.

— П’ять годин двадцять хвилин.

Лія:

— Зрадниця.

Рейн усміхнувся.

— Вітаю.

Будинок Ради раніше належав податковій службі.

Рейн досі вважав це найкращим жартом Астреї.

На вході тепер стояли не податківці.

Орден.

Охорона Східного Союзу.

Двоє людей Ковчега.

І один Саар.

Саарський солдат дивився на Рейна.

Рейн — на нього.

— Ти тут навіщо?

Кел'Тар відповів замість бійця:

— МОЯ ОХОРОНА.

Рейн:

— Рада дозволила?

Лія:

— Так.

— Навіщо?

— Бо якщо ми запрошуємо представника Саар, він має право на власну охорону.

Рейн:

— Він представник?

Кел'Тар:

— ТИМЧАСОВО.

Дорн:

— До суду.

Тиша.

Кел'Тар повернув голову.

Дорн зрозумів.

— А.

Рейн глянув.

— Ти іноді можеш думати перед словами.

— Можу.

— Спробуй.

Зала була повна.

Набагато повніша, ніж минулого разу.

Великий круглий стіл довелося розширити двома додатковими секціями.

Рейн одразу не любив.

Бо чим більший стіл, тим довша розмова.

У проєкціях:

король Алеріан IV;

перший консул Мейра Санд;

представники західних міст;

південних островів;

трьох незалежних князівств;

двох великих шахтарських союзів;

академій;

церкви;

торгових домів.

Фізично:

Дарен Велл.

Ілара Восс.

Юна Кел.

Лорд Веннар.

Саймон Крейн.

Лія.

Кіара.

Рейн.

Кел'Тар.

Ще десятеро людей, яких Рейн не знав.

Карр не помістився.

Сидів у коридорі.

Дорн — поруч.

Добровільно.

Рейн підозрював, що вони знайшли їжу.

Алеріан побачив Рейна.

— Нарешті.

— Я теж радий.

— Ми чекали.

— Не треба було.

Король не усміхнувся.

— Це була не пропозиція.

Рейн сів.

— Чудовий початок.

Мейра Санд:

— Якщо ви закінчили...

— Ні, — сказав Алеріан.

Пауза.

Потім усміхнувся.

— Тепер так.

Рейн подивився на Лію.

— Він вчиться.

Лія:

— На жаль.

Перше питання стояло на великому екрані.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ТИМЧАСОВОЇ РАДИ АСТРЕЇ.

Рейн підняв руку.

Всі глянули.

— Можна одразу до R-18?

Мейра:

— Ні.

— Кас'Рет?

— Ні.