Розділ 2

Саарський транспорт сів на уламок людського корабля.

Рейн не був упевнений, що це вважалося нормальною посадкою.

Кел'Тар — очевидно, так.

— ОПОРА СТАБІЛЬНА.

Дорн подивився вниз.

Під лівою посадковою стійкою лежала половина секції «Меридіана», зігнута так, ніби хтось скрутив двоповерховий будинок руками.

Метал стогнав.

— Якщо ти це називаєш стабільним...

Кел'Тар повернув голову.

— ТРАНСПОРТ НЕ ПАДАЄ.

Пауза.

— ОТЖЕ, СТАБІЛЬНИЙ.

Дорн задумався.

— Логічно.

Рейн глянув на Кіару.

— Вони знаходять спільну мову.

— Це мене лякає.

Рампа пішла вниз.

Холод ударив одразу.

Гірське повітря.

Сніг.

Запах перегрітого металу.

І ще щось.

Озон.

Ефір.

Рейн відчув його раніше, ніж торкнувся землі.

Не природний фон Астреї.

Ритм.

Повільний.

Глибокий.

Знизу.

11,4 кілометра.

Щось під долиною досі відповідало на його присутність.

Він зробив крок.

Голова одразу кольнула.

Не сильно.

Попередження.

Кіара навіть не дивилась.

— Не використовуй поле.

— Я не використовував.

— Ти почав слухати.

Рейн підняв брову.

— Тепер і це заборонено?

— Глибоко — так.

— Дуже зручно.

— Ти три тижні тому мало не перестав розуміти, де закінчуєшся ти і починається планета.

Дорн проходив повз.

— Гарний аргумент.

Рейн:

— Тебе ніхто не питав.

— Я знаю.

Карр зістрибнув із рампи.

Метал під ним прогнувся.

Кел'Тар повільно подивився.

Кхар:

— Стабільний.

Дорн зареготав.

Навіть Рейн не втримався.

«Меридіан» був більшим зблизька.

Набагато.

Центральний корпус піднімався над ними майже на сто метрів.

Темний.

Обгорілий.

Розірваний.

У кількох місцях зовнішня броня відійшла шарами, відкриваючи внутрішні палуби.

Наче зріз міста.

Коридори.

Кімнати.

Технічні шахти.

Сотні маленьких вогнів.

Деякі ще працювали.

Рейн дивився.

— Там жили люди?

Кіара:

— Так.

— Скільки до аварії?

— На цьому транспорті — дві тисячі сто сорок шість.

— І це не військовий?

— Ні.

Дорн глянув на корпус.

— Що ви називаєте військовим?

Кіара не відповіла.

Рейн вирішив, що краще не знати.

На браслеті спалахнув маршрут.

— Центральний медичний сектор за шістсот метрів.

— Усередині?

— Так.

— Вхід?

Кіара дивилася на розірваний корпус.

— Раніше був тут.

Перед ними була діра шириною метрів двадцять.

Рейн:

— А зараз?

— Теж тут.

Він зітхнув.

— Люблю технології.

Вони розділились.

Кел'Тар залишив трьох Саар біля транспорту.

Ще троє пішли з Ір'Саеном по зовнішньому периметру.

Карр і Дорн — із Рейном та Кіарою.

Два медики Ковчега.

Один інженер «Анари» — худий чоловік на ім’я Терен Кай.

І четверо орденців.

Решта готували евакуаційний майданчик.

Кел'Тар ішов попереду.

— ЯКЩО ЦЕ ПАСТКА, ВИ НЕ РОЗБІГАЄТЕСЯ.

Дорн:

— А що робимо?

— ВМИРАЄМО В ОДНОМУ МІСЦІ.

Пауза.

Дорн подивився на Рейна.

— Мені подобається його стиль.

— Це тому що у вас однакова кількість такту.

Кел'Тар:

— Я ЧУЮ.

— Знаю.

Перший шлюз вони відкрили вручну.

Терен Кай працював над панеллю.

Кіара — поруч.

Рейн дивився на двері.

Людські.

Схожі на її технологію.

Але старіші.

Грубіші.

Більше механіки.

Менше гладких поверхонь.

На корпусі біля шлюзу були написи.

Частина стерта.

Рейн не розумів.

Медальйон переклав:

ТРАНСПОРТНА ГРУПА 7

«МЕРИДІАН»

ЦИВІЛЬНИЙ ПЕРЕХІД

СЕКТОР ПРИЗНАЧЕННЯ: КАЛДЕРА

Рейн:

— Кальдера?

Кіара завмерла.

— Наш кінцевий пункт.

— Не Астрея?

— Ні.

— Тоді як ви сюди потрапили?

Вона не відповіла одразу.

Терен Кай теж зупинився.

Кел'Тар повернув голову.

Рейн:

— Кіаро.

— Маршрут змінили вже під час втечі.

— Хто?

— Командування.

— Чому?

Пауза.

— Тоді нам не сказали.

Рейн дивився.

Кіара стиснула щелепи.

— Я думала, Астрея була аварійною точкою.

— А тепер?

— Тепер думаю, хтось навмисно привів нас сюди.

Тиша.

Шлюз клацнув.

Відкрився.

Ізсередини вдарив запах людського житла.

Пил.

Метал.

Щось горіле.

І слабкий...

кров.

Рейн пішов першим.

Кіара схопила за плече.

— Ні.

— Що?

— Це мій корабель.

Вона зайшла.

Рейн — за нею.

Коридор був темний.

Аварійні червоні смуги світились уздовж підлоги.

Деякі мигали.

Під ногами лежали речі.

Сумки.

Одяг.

Дитяча іграшка.

Маленька пластикова істота з чотирма ногами.

Рейн ледь не наступив.

Підняв.

Подивився.

— Що це?

Кіара глянула.

— Гран.

— Тварина?

— Домашня.

Рейн покрутив.

— Потворна.

Кіара:

— Вони милі.

— Це?

— Так.

— Сумніваюсь.

Вона забрала іграшку.

Поклала на полицю.

Дуже обережно.

Рейн помітив.

Нічого не сказав.

Перші тіла були через двадцять метрів.

Четверо.

У формі екіпажу.

Не розірвані.

Не обгорілі.

Лежали біля дверей.

Кіара присіла.

Сканер.

— Декомпресія.

Терен Кай:

— Секція втратила атмосферу під час удару.

Кіара торкнулася нагрудного знака першого.

— Рес Невар.

Другого.

— Сула Тейн.

Третього.

— Камір Юн.

Четвертого.