№6

Це сталося майже 14 мільярдів років тому, коли ще нічого не існувало. Буквально нічого. Навіть те, що ми звикли називати "порожнечею", ще не з'явилося. У тому місці, яке ще не мало назви, з'явилося "щось". Щось велике і невідоме. Творіння абсолютного Хаосу, яке займало весь час і простір, яких тоді ще також не існувало. Хазяйка всього, що було створено разом з нею.
Пізніше люди помилково вважатимуть, що все почалося з єдиного бога, який володарював над усім... Але це не так. Невігласи вважатимуть свого бога творцем порядку, але влада над усім — це просто різновид Хаосу, з якого все і було створено, і до цього доклали руку багато хто.
Точно невідомо, скільки тривало існування Хаосу, але в якийсь момент, якщо так можна висловитися, це істота зібрала матерію в невеликий скупчення і надала йому форму прямоходячої істоти. Створене з різних частинок, пізніше названих "атомами", тіло для нової сутності, "Простору", зшивалося з мікроскопічних ниток. Хаос намагалася створити щось ціле, точне, досконале... Тримаючи маленьку голку, знайдену "ніде", своїми величезними пальцями, вона зшивала шматочки матерії один з одним, зупиняючись після кожного стібка і милуючися своїм творінням.
Коли тіло було готове, Хаос взяла маленькі античастинки і зліпила з них невелике серце білого кольору. Потім вона розрізала груди свого творіння нігтем, вклала у неї "душу" і зробила кілька тугих швів у цьому місці. Закінчивши з Простором, Хаос ще раз розрізала їй груди і поступово втислася всередину тіла. Після цього вона зробила ще кілька швів зсередини.
Нова жива істота – дівчина з дуже довгим чорним волоссям і бірюзовими крилами, розплющила очі. Рештки початкової сутності згустилися навколо неї, утворивши маленьку сферу. Усередині сфери "Простір" зрізала своє волосся і "довго" плела з нього собі подібну оболонку.
Друга жива сутність отримала тіло маленької дівчинки, довге біле волосся, а також щось на зразок "ореолу" над головою, на якому були зображені числа від одного до дванадцяти. У неї також були крила, але білого кольору. Лише коли ця сутність, яку пізніше назвуть "Часом", прокинулася, щільна оболонка зруйнувалася і вся матерія, зібрана в цій мікроскопічній точці, з шаленою швидкістю розширилася до величезних масштабів.
Поступово кварки та інші мікрочастинки стикаються і з'єднуються одна з одною, утворюючи все складніші види матерії, такі як протони, нейтрони та електрони, які також зливаються між собою. В певний момент вся матерія знайшла своє місце в уже сформованому Всесвіті.
Простір, яка взяла ім'я Шинімасу, і Час – Акарі, почали жити, точніше, існувати, в одному з віддалених куточків Всесвіту. Життя тоді ще не було, так само як світла та темряви. Точніше, вони існували, але нероздільно, як одне ціле. Це був "присмерк" або "тінь".
Все так і залишилося б, якби Акарі не стало нудно, і вона не покликала Шині на серйозну розмову.
– Мабуть, нам слід розділити темряву і світло на окремі сутності.
– Навіщо?
– Хоча б для того, щоб знати, "день" зараз чи "ніч".
– Навіщо? Ти все одно не спиш, а для мене немає різниці.
– До того ж, жити удвох у такому величезному Всесвіті нудно, чи не так?
– Мені не нудно. Але якщо ти впевнена, то я тобі допоможу. Хоча ми можемо сильно пошкодувати про це в майбутньому.
– Я точно не пошкодую.
– Гаразд. Скоро повернуся. Май на увазі, душі у мене більше немає.