Наступного ранку поспати мені не дали. Стеф розбудив мене доволі рано. Я сонно потягнулась не дивлячись на дракона, неприємно стикатись з його очима поглядом. Моторошно, трохи, принанні поки що.
— Можна поцікавитись. Скільки тобі років?
— П'ятнадцять.
— Я б не дав більше дванадцяти! Думав, зовсім малу дитину притягнув, картав себе, а ти повнолітня, виходить.
— Повнолітня?
— Ну, тобі вже є чотирнадцять.
— У вас вважають повнолітніми в чотирнадцять? У нашому світі тільки в вісімнадцять років!
Стеф замислився, окинув мене поглядом. Я здригнулась, надто вже чіпко він мене розглядає.
— І все таки, ти зовсім дрібна. Хвороба яка, чи що?
— Та просто вродилась така, що тобі не так? Не всім же під два метри вимахувати!
— Метри?
— Два метри це... Еееее.. сім футів здається.
Дракон глибоко замислився, вираховує співвідношення наших одиниць з тутешніми.
— Мабуть, тебе це здивує, але в нашому світі, виходити заміж у дев'ять десять років, це норма. Народись ти тут, вже б хтось пригарбав як дружину для свого сина.
— Що за?! Та кому я узагалі здалася то?! Ні разу за всі роки ніхто і не подивився в мою сторону, а тут раптом..
— А кого вважають гарними у вас?
— Мішель, ой, ну та білявка, що стояла поряд...
— Я думав, що Мішель це та з темним волоссям, вона теж доволі нічого.
Чула б це Габі, у неї стільки комплексів через фігуру, а тут виявляється, що це вважають гарним. Я би вже якось жила далі сірою мишкою, наді мною принанні не сміються, як над нею.
— Кхм.. щось я відволікся, вдягайся, підемо на ринок. Зима усе таки, хоч подивишся, як там у місті.
— Не люблю я сніг.
Брови Стефа високо піднялись, а в очах з'явились іскорки, наче жарт я якийсь сказала!
— Я серйозно. Холодно.
Він фиркнув.
— Ти наче за північним колом народився, чесне слово.
— Узагалі, то, за південним полярним, але майже вгадала.
Він спокійно підвівся і зайшов у сусідню кімнату, мабуть перевдягатись. У шафі теплих штанів не знайшлося, тільки вузькі брюки і більше нічого, були спідниці, але це ще гірше. Принанні куртка тепла і довга, майже до колін закриває, светр теж такий, і чоботи високі, але шапки нема, нічого, каптуром переб'юсь.
Кілька хвилин їзди на коні, Стеф посадив мене перед собою, і ми вже йдемо вуличками між прилавків. Пахне імбірем, випічкою, воском, чимось солодким і хвоєю, чути дзвін дзвіночків і гомін дітей, цікавість просто розпирала зсередини. Впіймала себе на тому, що тримаю Стефа за мізинець, трохи дивне відчуття, якось від цього стає тепло і спокійніше...
Раптом жінка у накидці врізалась у Стефа.
— Дивись куди преш, кінь в пальто!
У неї чорне волосся, гарна фігура і жива енергійна міміка, дівчина притягувала до себе увагу як магніт.
— Що за покоління пішло — жартома хмикнув дракон.
— Мені двадцять дев'ять, тож не старайся справити враження, синку — она уважно подивилась йому в очі — Жінка є?
— Джейн! — ображено почав Стеф.
— Оу.. донька після розлучення, прикро, що так вийшло, то може зайдемо кудись, познайомимось, думаю, я їй сподобаюсь.
— Не знайомлюсь і це не моя донька, до того ж, Джейн, ти до мене підкатуєш вже кілька років, відколи мене побачила, а мені тоді було тринадцять, а тобі дев'ятнадцять. Десять років ти мені спокою не даєш! Ми родичі по батьку як не як!
— Так то я жартома усе це. Гаразд, гаразд. То що це за мала?
— Накопичувач, з паралельного виміру.
Висока Джейн поглянула на мене з висоти свого зросту. Але цього їй виявилось не достатньо і не дивлячись на мій слабкий опір підняла на руки.
— Ей! Постав!
Стеф дивився спокійно, мабуть, небезпеки немає.
— Моя сестра по батьку, дуже енергійна і безалаберна, але без драконської крові. Батько дізнався про неї, коли мені було тринадцять, до цього її мати приховувала, що має дитину. Усе таки, вона напоїла мого батька зіллям і все відбулося без його згоди. Та й життя тоді він вів не дуже.. правильне — представив дівчину Стеф.
— Мгм. Твоє народження його так змінило. З розпусного пияки, до найпоряднішої людини, яку я знаю. Він завжди тримається як на королівському прийомі. Так змінився, і так швидко — додала Джейн, урешті решт поставивши мене на землю.