Чому не слід зв'язуватись з "невдахами"

Ми вчотирьох сиділи за столом жуючи ті самі помиї, Кхм, тобто кашу. Схоже рекрутам дістаються залишки і зіпсоване. А коли нічого такого немає, то їм як свиням варять оцю... Субстанцію. Ні, ну якщо дуже голодний, то дуже навіть нічого. А оскільки годували нас двічі на день і увесь вільний час ми витрачали на тренування.

Через якийсь час я помітила групу з шести чоловік які пиляли нас поглядами. На що вони вирячились?

--- Не звертай на них уваги --- сказав рудий.

Відчуття якоїсь неправильності засіло у мене в голові. Нащо я здалась їм усім? Петрай, Лихель і ота істота в лісному особняку. Чому? І будь який маг витріщався на мене як на, я навіть не знаю як це назвати. Мабуть то просто мені так здається. Ну нерви і все таке. Узагалі, чому я вирішила, що то на мене? Коли ми ішли по коридору, то та сама група переслідувала нас. Помітивши їх Вуглик помітно занервувала. Сніг заспокійливо поплескав її по лопатках. Проте вона стривожилась не дарма. Коли ми лишились самі ті шестеро наздогнали нас.

--- Ну що, Равен? Хочеш повернутись? --- почав ватажок групи.

--- Та пішов ти! --- рявкнула дівчина стискаючи кулаки --- Ідіть з новенькою лижіться. Вона тілом побашатша --- побачивши мій здивований погляд Вуглик додала --- Я про Налію.

--- Ну таку як вона силою якось не те.

--- Думаєш мене силоміць буде легше? Якщо ти любиш біль, міг так і сказати.

--- Ми перспективніші за цих двох, а трьох. Вибач, не помітив тебе. Хмммм, а може, та ні. Досить тягатися з цими невдахами, Равен. Добре подумай, перш ніж відповіси. Зваж усі за і проти. З ким ти з них мутиш? Жовторотиком чи гостровухим? Ммм? Хто тепер для тебе "єдиний"?

Рудий зціпив зуби, а Аластор проігнорував кипну на свою адресу. Знову з нього дивуюсь, ельфів дуже зачіпає слово гостровухий.

--- Я ніколи не казала про тебе нічого подібного про тебе! Гидкий слимак! Ти завжди був для мене прокляттям! Прокляттям, відколи... Відколи... Я порву тебе на шмаття тут і зараз! --- Равен зробила кілька кроків, але Сніг її стримав.

--- Знаєш, чому нас назвали невдахи? --- ельф підвищив голос --- Бо нас немає в списку чергувань на прибирання. Бо ми регулярно покарані щонайменше раз на тиждень. І у нас давненько не було інцидентів. Думаю, це чудова нагода надолужити втрачене.

--- Не забувай, що Равен, це моя власність!

--- Стули пащу. Ми її викупили. Чи не так?

Але шістка не збиралась відступати. Вони стискали кулаки готуючись до бійки.

--- Прибиранням більше, прибиранням менше. Для нас нема різниці. Зрозуміла, серед кого ти, Тер?

Я кивнула. Я серед хворих психопатів. Які в свою чергу оточені такими самими, тільки у меншій мірі.

І Равен врізала свому "власнику" в вухо. Це було сигналом. Коридор наповнився криками. З кімнат виходили інші рекрути. Приходили і з інших корпусів. Більшість вболівали за наших опонентів, але чулись підбальорливі крики в адресу трьох магів. Але далі вслухатись в них я не могла. Равен узяла на себе ватажка, а Сніг з Лихом ще чотирьох. А от шостого вони милосердно лишили мені. У голові вималювалась перспектива зробити з ним те саме що з химерою, але сили не вистачить. Я трохи присіла, ухилившись від удару, а тоді він якось примудрився обійняти мене за пояс, ми впали на підлогу і відкотилися від основного побоїська. Навколо нас розступився натовп. Я вкусила опонента за руку. Той звив. І йому вторили суворі слова:

--- Відпусти дівчину.

Мене випустили. Над нами стояв воїн. На вигляд років тридцять п'ять. Може трохи більше.

--- Припинили швидко.

Бійка припинилась. Непричетні поспішно розходились. Шістка відсторонилась від нас. Сніг підтримував Вуглика попід руку. Вона ледве стояла на ногах.

--- Що тут відбувалось?

--- Дераль, ви ж знаєте історію з Равен. Ми заплатили за неї подвійний викуп, але Ценарін не зняв з неї прив'язку і вимагає її повернення.

--- На жаль зняти прив'язку може тільки власник. Нічим не можу допомогти.

І він просто пішов. Порозганяв усіх і все. Можна іти. Равен уткнулась обличчям Снігу в груди. Її плечі тремтіли. Наскільки я знаю, раби після прив'язки страждають від болю, якщо порушують волю хазяїна. Жах який. Підкорятись комусь, щоб жити без болю.  А для Вуглика біль був частиною життя.