Глава 33. Дурнику мій

Єгор з Терезою лежали на піску та дивилися на сонце й хмари. Легкий вітерець приємно обдував їх засмаглі мокрі тіла. Поруч з ними лежали реактивні ранці, льотні костюми та шоломи. Фотохромна плівка, якою були вкриті їхні очні яблука, давала можливість дивитися прямо на яскраве сонце, не примружуючи широко розплющені очі.

- Тере, скажи, коли Маркес був тією жінкою, Блаватською, яка займалася окультизмом, містикою, яка спілкувалася телепатично з якимись махатмами, ну, за її словами, це не ти, випадково, вийшла з нею на телепатичний контакт під виглядом цих самих махатм та чи не ти диктувала їй різні тексти на санскриті?

- Мені було дуже нудно у Тибеті жити простим ченцем з його щоденною рутинною службою та роботою. Тим більше мені було тоді років п'ятнадцять, я була позбавлена нормального дитинства та юності, тож знайшла Протеуса-Блаватську та трохи розважилася. Я пам'ятала про табу на пряму передачу таємних знань комусь окрім Безсмертних та його не порушувала. Але все ж таки крім відвертої нісенітниці, яку я їй надиктувала, дещо там все ж таки було правдою або інформацією, дуже близькою до правди. З її допомогою я хотіла допомогти Блаватській увімкнути свій внутрішній потенціал та інтуїцію, щоб вона сама спробувала знайти свій Коридор. На жаль, нічого не вийшло, але я хоч трохи скрасила свої сірі будні. До речі, на той час ти був магістром однієї з масонських лож, досить цікаве життя в тебе було. Подивися його якось, якщо ще не бачив. Я хотіла й над тобою так пожартувати та підштовхнути до Коридора, але потім вирішила тебе не чіпати та дати можливість прожити те твоє життя без мене та моїх підказок, самому спробувати навчитися слухати голос інтуїції.

- А в тій інкарнації, коли я був Дмитром та зустрічався з Протеусом-Андрієм, чи не ти випадково приклала свою руку до нашого знайомства?

- Я хотіла, аби ви зустрілися та, можливо, спільними зусиллями докопалися до Коридору. Спочатку я знайшла тебе, коли ти був ще дитиною. Пам'ятаєш Марійку зі своїх спогадів? Приємно познайомитися, Дмитрику, я Марійка.

- То це була ти? Очманіти! А я все не міг зрозуміти, чому ця Марійка дала такий потужний поштовх, чому вона вплинула на формування світогляду Дмитра, на його почуття та думки, його захоплення. Вона ж фактично стала його першою музою.

- Дякую, що оцінив мої скромні зусилля. Я десь рік намагалася тебе знайти, а коли знайшла, то не повірила у такий чудовий збіг, хоча, швидше за все, в цьому немає збігу, адже твоя бабуся виявилася моєю сусідкою і я вирішила, що нам необхідно зустрітися та чим швидше, тим краще. Тому довелося залучити ще й твого тата. Я йому вселила телепатично думку привезти тебе влітку в гості до бабусі, мами твого тата, до Царського Села, де ми й зустрілися. Ну, а далі ти знаєш. До речі, тепер ти розумієш, звідки у твого батька виник інтерес до Піфагора? Думаєш, він сам просто зацікавився ним? Ха-ха, не зовсім сам, це було заради тебе, аби його захоплення передалося і тобі.

- Ти мене не тільки дивуєш, ти мене лякаєш! Терезо, ти ж справжня хитра змія!

- Ага, і ця змія зараз тебе задушить.

Вирвавшись з обіймів із поцілунками, Єгор продовжив свій допит.

- Сподіваюся, це усі приголомшливі новини на сьогодні? Чи ще є? Давай розповідай все, добивай мене вже остаточно!

- Ну, як тобі сказати, хлопчику... є ще дещо.

- Я так і знав! Ну, гаразд, викладай, ми все одно лежимо, не впаду, але не обіцяю не знепритомніти.

- Нічого, ти міцний, витримаєш. Гаразд, я тобі не розповіла ще про Андрія. По-моєму, ти про це теж ще не в курсі.

- І що там про Андрія?

- Я казала, що хотіла тебе-Дмитра звести з Протеусом-Андрієм. Тож я знайшла його, коли тобі було років двадцять або більше. Він був трохи старший за тебе, на кілька років. Потім я кілька років шукала можливість для вашої зустрічі. Це виявилося не так просто, бо Андрій жив то у Москві, то у Пітері. Але потім він на якийсь час переїхав до Харкова, де був і ти. Мені просто пощастило. Його дружина була родом із Харкова та вони на якийсь час туди переїхали. Я зрозуміла, що треба діяти терміново, доки є можливість. Мені довелося задіяти ще кількох людей та зрештою ви зустрілися. Потім, після вашої першої зустрічі, я почала набридати тобі сном із книгою Блаватської. Пам'ятаєш той свій сон?

- Ще б пак! Він мене довго діставав. Але з'ясувалося, що Блаватська не писала книгу “Theosophy”. Напевно ти трохи переплутала та мала на увазі журнал “Theosophist”?

- Так, ти маєш рацію, наплутала трохи.

- До речі, через цю твою помилку Андрій міг піти в інший бік від Блаватської і твоя підказка не спрацювала б.

- Та я б виправила потім помилку, якщо знадобилося б. Тим більше, що у Блаватської все ж таки була книга зі схожою назвою "The Key to Theosophy". Ну, то дрібниці, головне для мене було включити інтуїцію у Протеуса-Андрія з прив'язкою до Блаватської, а потім увімкнути й твою за допомогою ваших філософських розмов. Але в мене й цього разу не вийшло, не дуже добрий із мене вмикач.

- А з тобою-Марійкою я-Дмитрик ще зустрічався? Не можу пригадати.

- Так, один раз, десь через півтора року після першої нашої зустрічі, ти ще один раз приїжджав до Пушкіна та я катала тебе на фінських санях по засніженему Катерининському парку.

- Треба буде переглянути свої спогади, не пам'ятаю цього. Може цього в мене не збереглося?

- Можливо. Я потім тобі покажу у своїх, якщо хочеш.