Глава 28. Ольво

Зустріч на космодромі пройшла тепло. Зібралося кілька тисяч людей, усі аплодували, дарували квіти, захоплено вітали та навіть танцювали. Члени місії не поділяли захоплення натовпу, бо вважали таку зустріч зайвою. Місія була провалена та ніхто з персеївців не відчував себе героєм. Але поступово їхні серця відтанули та на обличчях почали з'являтися усмішки, до того ж почуття повернення додому нахлинуло на них, як на будь-якого мандрівника, повернувшогося додому. І не важливо, в якому тисячолітті ти живеш, у третьому до нової ери, або в тринадцятому нової. Земляни з членів місії, звичайно, не відчували того ж, але у них було інше, не менш сильне - цікавість та трепет перед чимось новим, поки для них незвіданим, незвичним та не зовсім зрозумілим. Вони крутили головами на всі боки, розглядаючи космодром, людей, будівлі.

Але найбільше їх вразив Юпітер, який був чудово виден у денному небі та він був просто приголомшливих розмірів. Ганімед також було видно, хоч він був і набагато менший за Юпітер, скоріше трохи більший за Місяць у небі на Землі.

Персеївців розмістили у кількох великих помаранчевих аеробусах, на яких їх повезли з космодрому до міста. Землян посадили ближче до ілюмінаторів, аби їм було краще видно місцеві пейзажі, а для того, щоб усі встигли трохи насолодитися ними, аеробуси летіли на гранично малій швидкості. Краєвиди справді заворожували: поля геометричних форм різного кольору, мабуть, засаджені кожне якимсь одним видом квітів, невеликі пагорби, ліси, річки та озера, видно було навіть зграї птахів та диких звірів. Все виглядало начебто так само, як і на Землі, але все ж таки набагато яскравіше та красивіше, наче в якійсь казці. Захоплені вигуки та розпитування землян не припинялися протягом усього польоту.

- Єгоре, ось візьми, це проектор для візуалізації Ольво, - Тереза повісила Єгору на шию кулон, - його бачитимеш тільки ти, коли будеш з ним спілкуватися. Просто уяви собі, яким би ти хотів його бачити та проектор згенерує його образ. Я могла б зараз трохи відповісти на твої питання, але тут дуже шумно, тож краще спитай у Ольво, що тебе цікавить.

- Добре, дякую, Тереза.

- Привіт, Ольво! - Єгор вирішив одразу ж спробувати, як працює проектор. Він уявив собі чоловіка з сивим волоссям, вольовим та дуже розумним спокійним поглядом. Той одразу ж з'явився перед ним. Образ Ольво візуалізувався за допомогою телепатичних хвиль, тож ніхто окрім Єгора його не бачив.

- Привіт, Єгоре! Тепер ти зможеш мене бачити, а не тільки чути.

- Ольво, скажи, а хто доглядає усі ці поля, ліси, озера? Мені здається, що вони виглядають дуже доглянутими, тож не віриться, що тут не обійшлося без втручання людини.

- Так, ти маєш рацію, на кожній ділянці працює своя команда, у розпорядженні якої багато різних роботів, дронів та іншої техніки. Часто ці команди складаються з членів однієї сім'ї, яка займається своєю ділянкою протягом кількох поколінь, передаючи свої навички від батьків дітям.

- Стривай, не зрозумів. Вони живуть сім'ями та знають своїх батьків? - Єгор округлив очі та схопився з крісла.

- Що трапилося, Єгоре? - хлопець поруч трохи злякався.

- Ні, ні, все гаразд. Я просто з Ольво спілкуюся.

Єгор повернувся до свого віртуального співрозмовника.

- Вибач, Єгоре. Я думав, що Тереза встигла тобі розповісти про це. Давай ти краще в неї розпитаєш, для тебе така інформація може бути досить приголомшливою.

- Ні, Ольво! Почав, тож розповідай, витримаю якось.

- Гаразд. На Європі люди народжують дітей у природний спосіб, тобто жінка вагітніє, виношує плід дев'ять місяців та потім народжує так, як це й було задумано природою або Творцем.

- Нічого не розумію. А той спосіб, який зараз існує на Землі, це неприродний спосіб народження людей, коли поєднують сперматозоїди та яйцеклітини випадковим чином із загальної бази і потім вирощують плід в інкубаторі? Як можна знати своїх батьків? Це неможливо! Та й навіщо, який сенс у цьому?

- Ну, ти ж знаєш, як це відбувається у звірів.

- До чого тут звірі? Ми ж не звірі, щоб так народжувати, ми ж вершина еволюції! Ти ще скажи, що ми можемо висиджувати яйця. Повірити не можу! Що тут у вас відбувається взагалі? Ви вирішили до звірів докотитися? Господи, куди я потрапив! І що, жінка ходить ось із цим величезним животом, а потім народжує через оту маленьку дірочку? Це якийсь жах! Покажи. Я не вірю, це неможливо!

- Добре, Єгоре, дивись. Але попереджаю, це видовище не для слабкодухих.

Перед Єгором виникла пара, яка цілується. Спочатку вони почали займатися сексом, потім камера ніби потрапила всередину та показала шлях сперматозоїдів до матки, де один з них з'єднався з яйцеклітиною. Потім у прискореному темпі було показано, як вона запліднюється, як росте плід усередині, як змінюється тіло жінки зовні, потім процес пологів, годування дитини грудьми, її зростання та розвиток, дорослішання та трохи кадрів життя дитини у сім'ї з люблячими та щасливими батьками.

- Почекай, Ольво! Дай трохи переварити. Тобто ти хочеш сказати, що не ви так зробили, щоб жінка виношувала та народжувала дитину, як тварину, а так було задумано природою?

- Так, саме це я хочу сказати. Вас обманювали довгі тисячоліття, ви були позбавлені права знати своїх батьків, жити з ними, вчитись у них, любити їх, права знати своїх дітей, виховувати та любити їх. Усю інформацію про те, що люди народжували таким чином завжди раніше, уряд вичистив повністю. Ви не могли про це дізнатися ніде й ніяк, ви жили у брехні, у штучно створеній реальності, де ненормальність стала нормою, де природою закладений у жінки інстинкт до народження дітей все це було вичищено у вашому суспільстві під корінь, майже до стерильності. До речі, в обох батьків є батьківський інстинкт, ніжність та любов до своїх дітей, турбота та намагання захистити їх, прагнення виховувати та вчити їх усьому, що знають та вміють.