Глава 27. Утопія

Єгор сидів під невеликою пальмою у залі відпочинку після останньої процедури коригування та дивився на протилежну стіну, на якій транслювалося зображення із зовнішньої камери корабля, спрямованої прямо по курсу польоту. Юпітер був вже близько та займав майже чверть екрана. Корабель огинав його ліворуч, Європа ще була за ним, але мала скоро з’явитися. Хвилювання Єгора наростало. Він вже встиг звикнути до справжніх почуттів та емоцій, викликаних не штучними нейромедіаторами, гормонами та іншими речовинами, які раніше, до відключення чіпа та видалення штучних залоз у його тілі, постійно та безперебійно викликали, як наркотики, ейфорію та заряд бадьорості, а природним чином самим організмом. Він відчував, як стає все вільніше та щасливіше. Чіп та тотальний контроль залишилися в минулому, але невеликий трепет перед майбутнім, яке на нього очікувало на Європі, все наростав. І були у ньому не тільки цікавість та радісне очікування нових приємних відчуттів, а й невеликий страх перед невідомістю. Раптом з-за Юпітера з'явився маленький шматочок іншого об'єкта. Єгор підвівся та підійшов ближче до екрану.

- Це Ганімед, а Європа десь за пів години з'явиться, - Тереза поклала руку на плече Єгора, від чого він здригнувся та озирнувся, - не хвилюйся, нічого поганого на тебе там не чекає, все погане залишилося у минулому. Тепер ти вільний і цього в тебе ніхто більше не забере.

- О, привіт, Тере! Ти так тихо підкралася. Залишилось лише три години до прибуття, а в мене вже мурашки по шкірі. Ми відзначимо цю подію? У вас як там, заведено відзначати? Вечірка, шампанське і таке інше? А куди мене поселять, до речі?

- Поживеш поки що в мене якийсь час, поки тобі зроблять житло. Я розповім, як це робиться. Вечірка, думаю, буде трохи пізніше, через пару днів. Ми поки не вирішили коли, та й особливо святкувати нічого, все-таки місія провалена та не всі повернулися. А щодо алкоголю… не хочу тебе засмучувати, але ми вже давно не вживаємо та не виготовляємо його, як і тютюн, і тим більше наркотики. Після переселення на Європу через кілька сотень років ми помітили, що наші організми перестали отримувати задоволення від цього. Спочатку було просто невеличке запаморочення або ослаблення зору без якихось приємних відчуттів, а потім з'явилася справжнісінька непереносність: різкий головний біль, нудота та навіть судоми від одного ковтка чи затяжки. Але якщо тобі хочеться, то ніхто не буде протии. Ти зможеш замовити для себе будь-що, та протягом кількох годин тобі виготовлять і доставлять це. Не натуральне, звичайно, але щось дуже схоже. З часом, думаю, твій організм під впливом зміни середовища та через коригування також набуде цієї непереносності, але поки її немає, можеш користуватися цим. Ніхто тебе не засудить.

- А як щодо грошей? В мене ж немає нічого.

- Аха-ха, зовсім забула, ти ж ще не знаєш. Пам'ятаєш, колись у давнину були такі мислителі Маркс та Енгельс, які вигадали принципи утопічного комуністичного суспільства без держави, товарно-грошових відносин та поділу людей на класи?

- Щось таке пригадую.

- Так ось, довгий час їхня теорія вважалася повною утопією, але ми на Європі довели, що вони були досить близькі до істини, за винятком деяких деталей, і найголовніша з них, яка й не давала можливості цієї утопії стати реальністю, це рівень морального розвитку людей. Тобто, поки цей розвиток не досяг певного рівня, марно намагатися створити таке суспільство. Але в чомусь вони мали рацію, просто трохи випередили час, на якихось десяток тисяч років.

- Стривай, Терезо, ти хочеш сказати, що у вас на Європі відсутні гроші? І що, будь-хто може взятии те, що йому заманеться, володіти, чим схочеться? Але як? Я не можу зрозуміти, як тоді можна щось робити, будувати, виробляти, створювати, працювати? Яка може бути мотивація у людей? Ніхто ж не захоче нічого робити. Який сенс, якщо можна не працюючи все мати? А звідки доречі все візьметься, якщо ніхто нічого не робитиме та не створюватиме? По-моєму, це прямий шлях до занепаду та кінця цивілізації.

- Весь секрет у моральному розвитку особистості. Коли він досягає певного рівня, то відпадає необхідність контролю та насильства над ним та можна вже не боятися, що людина потуратиме своїм низинним інстинктам та порокам, бо цим вже почне займатися його внутрішній Кодекс Честі. Тобто його моральні принципи самі виключають його злі чи безвідповідальні наміри та вчинки проти інших людей, природи чи суспільства.

- Гаразд, наприклад, я не бажаю та не роблю нікому зла, але і працювати теж не хочу, а хочу просто мати багато шикарних будинків, літальних апаратів, лежати та пити коктейлі чи розважатися. Яка в мене може бути мотивація працювати?

- Якщо ти досягнув потрібного рівня, то для тебе величезною радістю буде сам процес творення та створення чогось потрібного комусь. Наприклад, зробити щось для якоїсь конкретній людині, щоб насолодитися її радістю, яку ти їй доставиш, чи розуміння того, що ти робиш щось, що стане частиною великої спільної справи для розвитку та еволюції суспільства або навіть усього людства. Ця радість згодом стає дедалі більше. Це і є той наркотик та мотивація, яка штовхає наше суспільство вперед шляхом еволюції. Але ти, якщо хочеш, можеш відмовитися від цього й тупо полежати попити коктейлі. Тобі абсолютно ніхто і слова не скаже. Просто ти не зможеш лежати довго, бо тобі це набридне. А ось ця нудьга - це друга мотивація, причому вона іноді навіть сильніша за першу.

- Гаразд, припустимо, я це відчую згодом сам. А закони? Хто стежить за їх дотриманням та хто їх розробляє? Хто займається інфраструктурою, організацією виробництв та усього життя суспільства? Чи є у вас уряд та якісь органи управління?