Глава 25. Провал місії

Єгор сидів один у їдальні бази, їв та думав про Піфагора. Він ще не додивився усі спогади про нього та з нетерпінням чекав, коли зможе закінчити перегляд, щоб обдумати все його життя, зрозуміти його почуття, простежити хід думок, побачити всі події, які з ним сталися. Поки ще він до кінця не усвідомив, що він і був цим самим Піфагором, часто забував про це й просто дивився спогади відчужено, як фільм, тільки дуже реалістичний, де можна почути не лише звуки, а й запахи, а головне, відчувати все так, як і головний герой фільму. Все це здавалося якимись дуже крутими спецефектами. Історія Піфагора захопила його як неймовірний серіал, тож він не міг більше ні про що думати, тільки про те, що ж буде в наступній серії. Падінеітх зі своїми сакральними знаннями, Амасіс, Протеус, Нітокріс. Про Нітокріс він думав найбільше... боже, яка ж вона красива, як він розумів Піфагора. В неї неможливо було не закохатися та не втратити голову. Але що сталося з сином Нітокріс та чи був він від Піфагора?

Круговерть думок у голові Єгора перервав несподіваний поштовх у плече.

- Про що замислився, філософе? – широка усмішка на смаглявому обличчі належала Маркесу. Єгор ніяк не міг зрозуміти, кров якого народу зробила його таким атлетичним красенем, мексиканська чи іспанська. Напевно, все ж таки іспанська, бо для мексиканця він був занадто високим, - Давно хотів з тобою поговорити, Єгоре та показати дещо у своєму коридорі, що тобі буде цікаво, думаю. Тільки давай краще не тут, доїдай та пішли знайдемо більш затишне місце. Вони пройшли до кабінету для занять телепатією та спустилися в коридор Маркеса, де зайшли у двері, за якими були спогади про Єгипет, Піфагора, Падінеітха очима Протеуса. Вийшовши з гіпнотичного стану, Єгор був просто шокований та не міг прийти до тями.

- Не можу повірити! Ти був моїм другом Протеусом? Фух, почекай, мені потрібен час, щоб це переварити.

- Ха-ха, звикай, тобі доведеться ще багато переварити. Швидше за все ти зустрінеш на базі ще багатьох людей зі своїх минулих інкарнацій. Давай видихни та підемо ще раз зайдемо в Коридор. Є ще дещо, що я хотів показати.

Вони повернулися до Коридору та Маркес провів його в інші двері, за якими були спогади про Дмитра, але очима астролога Андрія, з яким Дмитро був знайомий та часто спілкувався деякий час.

- Отже, ти був не тільки Протеусом у моєму житті Піфагором, а й у моєму житті Дмитром ми теж зустрічалися, бо ти був тим астрологом Андрієм. Але я не розумію, ти що, знав про коридор, коли був Андрієм, знав, що ми зустрічалися раніше, як Протеус та Піфагор, і ти мені не сказав про це?

- Ні, я не знав цього, нажаль, коли був Андрієм. Якби я знав, то впевнений, що сказав би.

- Почекай, Тереза сказала, що ... - різкий удар Маркеса долонею по спині Єгора не дав йому договорити. Маркес прибив муху та почав її розглядати.

- Схоже, що це не муха… о чорт! Це дрон! Дивись, бачиш? Це капсула з отрутою. Чорт, чорт, чорт, нас розкрили! Можливо, на базу проник цілий рій вбивць. Треба терміново передати сигнал тривоги.

Маркес заплющив очі та передав телепатично сигнал тривоги. Через пару секунд з різних боків у кімнату почала впорскуватися густа пара, від якої ставало важко дихати, одяг швидко промокнув та став дуже липким.

- Так, Єгоре, у нас близько двох хвилин, щоб добігти до евакуаційних капсул. Біжимо!

Вони побігли довгим коридором бази. Бігти було все важче й важче, взуття прилипала до підлоги, одяг злипався, дихати було практично неможливо. Сотні людей вибігали з різних приміщень та цей натовп уповільнював рух ще більше. Хоч і з великими труднощами, але всі встигли до евакуаційного відсіку та зайняли свої місця в капсулах, яких було дві сотні. За три хвилини після початку тривоги, капсули почали вистрілюватися з бази по кілька штук кожні пару секунд. Візуально вильоту капсул не було видно, тому що зовні і база і капсули були покриті матеріалом, який робив їх візуально невидимими, з тією ж технологією, яка використовувалася в костюмі-невидимці Маркеса, коли він спускався на землю за новачками, з тією різницею, що капсули та база були також невидимі й для радіолокаторів. Капсули вилітали абсолютно безшумно, але створювали ледь помітні сліди в повітрі на кшталт легкого скривлення простору, що було помітно навіть неозброєним оком але тільки, якщо це око знаходилося за пару сотень метрів. А оскільки база знаходилася на висоті понад сорок кілометрів, то з землі помітити це було неможливо.

За кілька хвилин капсули долетіли до корабля, який знаходиться на орбіті, та успішно пристикувалися залетівши в шлюзи. Після цього корабель почав шлях назад на Європу. Кілька годин знадобилося, щоб усі евакуйовані пройшли обов'язкову процедуру очищення та ще кілька для проходження медогляду. Жодного мікродрона-вбивці не було виявлено, як і слідів отрути ні в кого в організмі. Той один екземпляр дрона Маркесу вдалося зберегти. Цей дрон ретельно вивчили та в ньому справді виявили капсулу з отрутою, як і казав Маркес.