Глава 23. Андрій

Ресторан з дивною назвою “Будинок чаю Екзотик” був заповнений вщент та гудів, як величезний трансформатор. У проходах стояли оператори з камерами та дівчата репортерки з мікрофонами. Офіціанти насилу пробиралися до столиків крізь них, щоб принести замовлення. За одним зі столиків у центрі зали сиділи Сандро з П'єром, Діма, Вікторія Тергалинська та ще дві якісь пані у сукнях, а також генеральний директор страхової компанії “Юпітер”. Сандро взяв мікрофон та привітав усіх. Коди гул замовк, він сказав, що радий оголосити про відкриття свого авторського ательє “Імперія Моди” та однойменної агенції моделей, розповів пару смішних історій зі свого життя, про те, як він почав малювати, як навчався у Ленінграді, як почав займатися модою, як зустрів Дмитра та як з'явилася ідея створення “Імперії моди”, не забувши представити самого Дмитра та інвестора в особі гендиректора “Юпітера”. Також розповів про те, які модні тренди варто очікувати наступного сезону та що він радий зараз показати частину своєї першої колекції "Плантатори". Світло вимкнули та включили прожектори, зазвучала “Time To Say goodbye” у виконанні Андреа Бочеллі та Сари Брайтман. У прохід почали виходити манекенниці у костюмах та сукнях. Стиль колекції справді був із деякими посиланнями до плантаторів Північної Америки середини дев'ятнадцятого століття. Наприкінці показу Сандро вийшов на поклін під бурхливі оплески та крики "Браво!". Його одразу ж обліпили фотографи та журналісти, яким він дав невеличке інтерв'ю. Коли преса пішла до своїх столиків з безплатними для них напоями та їжею, стало набагато спокійніше і запрошені гості змогли поспілкуватися між собою, попиваючи чай, каву чи щось міцніше.

- Даймоне, пішли зі мною. З тобою дехто хоче познайомитися. Це мій давній товариш, я з ним ще в Пітері познайомився, дуже цікавий співрозмовник. Але я не в курсі, чому він виявив бажання з тобою познайомитися, сам розпитаєш, - Сандро підвів Дмитра до іншого столика і представив йому астролога Андрія.

Андрій сказав, що він не тільки астролог, але й трохи ясновидець, тож коли побачив дещо цікаве в аурі Дмитра, то захотів познайомитися та поспілкуватися. Але обставини не дуже сприяли серйозним розмовам, тож вони побалакали про малозначні речі та Андрій запропонував продовжити розмову у нього вдома наступного дня. Дмитро сказав, що не вірить в астрологію та іншу окультну муть, але все ж таки погодився продовжити спілкування з Андрієм, бо той здався йому справді цікавим співрозмовником, дуже інтелектуальним та не позбавленим почуття гумору, що було для Дмитра навіть важливішим.

Так Дмитро та Андрій стали іноді зустрічатися та спілкуватися в основному на філософські теми. Астролог виявився дуже цікавою людиною. Їх переконання багато в чому збігалися, якщо не брати до уваги скептицизм Дмитра до окультизму, астрології та інших езотеричних речей, хоча дещо з цього йому й було цікаво. Одного разу Дмитро запитав, що міг би означати сон, який він бачив кілька разів, та щоразу точно одне й те саме: він знаходився в бібліотеці, напівтемрява, високі стелажі з книгами, і йому чомусь обов'язково потрібна якась конкретна книжка, він навіть точно знав, де вона стоїть на самому верху. Він тягнеться до неї кінчиками пальців, дістає та вона падає на підлогу. На обкладинці написано "Теософія".

- Здається, книги з такою назвою я не зустрічав, але видавався журнал зі схожою назвою "Теософ". Одним з його авторів була відомий філософ, теософ та окультист Олена Блаватська. А хоча ні, згадав, є ще книга з такою назвою, але назва трохи довша, вона називається "Теософія. Введення в надчуттєве пізнання і призначення людини", автор Рудольф Штейнер.

- Як таке можливо? Я ніколи нічого не чув про Блаватську і не знав навіть такого слова "теософія". Та й про цього Штейнера перший раз чую.

- Цей сон, думаю, не просто сон. Якщо багато разів снився, швидше за все він якось пов'язаний з твоїм минулим. Якщо ти ніколи не чув ні про теософію, ні про Блаватську, то це може бути підказкою аби ти щось знайшов. Але оскільки ти не віриш в окультні речі, то навіть не знаю, як можна ще логічно все це пояснити. Доведеться тобі самому шукати відповідь, – Андрій розвів руками.

- Ну добре, давай уявімо, що я вірю в усі ці окультні штуки. Я ж бачу, що ти можеш та хочеш сказати мені щось із цього приводу, так що давай кажи. Не хочу мучити ані тебе, ані себе, - цікавість Дмитра все ж таки взяла гору над скептицизмом.

- На мою думку, тобі призначено за долею в якомусь сенсі продовжити справу цієї Блаватської. Можливо й не тільки її, бо вона була не першою, хто намагався займатися цим питанням. Ці спроби робилися й раніше, починаючи навіть із дохристиянських часів. А питання це звучить так: спроба об'єднати науку, філософію та релігію в єдиний інструмент пізнання Всесвіту для подальшої еволюції людства. Ти думаєш, чому я захотів з тобою познайомитись? Я побачив у твоїй аурі при першій нашій зустрічі в “Екзотиці” якісь дуже незвичайні кольори та світіння, яких раніше ні в кого не бачив. Інтуїтивно я зрозумів, що нам треба познайомитись, бо хотів зрозуміти, що це означає. Тепер мені все стало зрозуміло. Я знаю, ти вважаєш, що далекий від цього всього. Але, повір, це неминуче, бо це твоя доля. Ти прийдеш до цього, якщо не зараз, то пізніше. А ось те, що я тебе зустрів, вже говорить і про мою долю, бо мені теж є про що задуматися із цього приводу. Тебе ж ніхто не змушує, просто живи та займайся своїми звичайними справами. Якщо тобі все це не цікаво, то просто забудь. Але я б тобі порадив прислухатися хоча б іноді до своєї інтуїції. І ще дещо: у тебе є внутрішній Кодекс Честі, який сформований протягом твоїх минулих життів. Він відрізняється від кодексів багатьох інших людей. Ти підсвідомо знаєш, що у ньому, але намагаєшся здаватися іншим нижчим рівнем морального розвитку, боячись, аби тебе не вважали зарозумілим та пихатим, побоюючись заздрощів та прагнучи виглядати таким самим, як і вони, нікого не дратуючи. Я розумію твої страхи, але ти не можеш порушувати свій кодекс. Тож і в цьому випадку я дам ту саму пораду: вчися слухати свою інтуїцію та менше довіряй голосу розуму.