Глава 18. Нітокріс

Повертатися до столу Піфагору не хотілося, тому він вирішив трохи прогулятися палацовим садом, обмірковуючи свій діалог з фараоном та тему, якої той торкнувся. Перебуваючи вдома, у Греції, він трохи думав про політику та життя суспільства, навіть кілька раз вступав у суперечки з іншими учнями в школі Фалеса. Але тут, далеко від дому, ці теми його чомусь перестали хвилювати, бо голова була зайнята зовсім іншим. Розмова з фараоном освіжила спогади про колишні думки, тож Піфагор, згадавши про них, продовжив розмірковувати, намагаючись знайти шляхи розвитку суспільства для більш щасливого та справедливого життя.

Нічна прохолода, дзюрчання фонтанів та крики павичів були ідеальним антуражем для спокійних роздумів, але провидіння мало інші плани на цю ніч для Піфагора. Десь неподалік почувся тихий спів та він пішов на звук Через кілька кроків Піфагор побачив невелику кам'яну альтанку, в якій стояв двометровий чотиригранний стовп зі світлого пісковику, з одного боку на ньому були вибиті ієрогліфи по всій висоті каменю. Перед альтанкою два стражники охороняли вхід, а всередині, біля самого стовпа стояла дівчина, яка тихо співала якийсь гімн, піднявши голову та руки до неба. Місячне сяйво просвітило наскрізь її напівпрозорий одяг, оголивши прекрасну фігуру, а краї довгого волосся підсвітило сріблястим світлом.

Піфагор обережно почав підійматися сходами альтанки, але стражники виставили вперед списи. Почувши якийсь шум, дівчина перестала співати та обернулася.

- Пропустіть! - наказала дівчина стражникам.

- Вибачте, пані, мені не варто було підходити та порушувати Ваше усамітнення, - Піфагор зрозумів з охорони, багатого одягу та прикрас дівчини, що перед ним досить знатна персона, та трохи схилився у привітанні.

- Нічого, я вже закінчила, наступний гімн треба заспівати на сході сонця, а до нього ще години дві. Якраз скрасите мою самотність, Піфагоре.

- Ви знаєте моє ім'я, пані?

- Ще б пак, батько усі вуха про Вас продзижчав, - дівчина широко посміхнулася, блиснувши білосніжними зубами.

- О, боги, Ви ж дочка фараона, принцесса! Ще раз вибачте за моє раптове вторгнення, - Піфагор вклонився ще нижче.

- Прошу Вас, Піфагоре, не просіть вибачення. Ви ані в чому не винні, а невинному не личить просити прощення. Тим більше нас не представили, і це швидше моя вина, так що виправмо цю помилку негайно. Мене звуть Нітокріс. Приємно познайомитися, Піфагоре.

- Я теж дуже радий познайомитися, принцесса! Ви найпрекрасніше з усіх чудес Єгипту, - у Піфагора раптом різко пересохло в роті та у животі щось стислося.

“Яка ж вона прекрасна! Якби усі богині Всесвіту зараз зійшли з небес, вони не змогли б зрівнятися красою з Нітокріс. Хто цей Творець, який може створити таку красу? Ні, тільки не закохатися! Тільки не в неї! Я ж стану найнещаснішою людиною у світі до кінця своїх днів, бо вона ніколи не зможе покохати мене. Ну хто я такий, щоб навіть думати про неї, вона ж дочка самого фараона!” - Піфагор намагався вгамувати тремтіння у всьому тілі, сильне потовиділення і впоратися з голосовими зв'язками.

Йому здавалося, що з його власного рота говорить хтось інший, чужим голосом, безглуздими словами та з дивними інтонаціями.

- Що ж, Піфагоре, не приховуватиму, я, як і мій батько, дуже поважаю грецьких мислителів, вчених і мала надію зустрітися з тобою, аби поговорити. Сьогодні день літнього сонцестояння, дуже важливий день для мене, як жриці Амона-Ра, і мені необхідно виконувати ритуали згідно з моїм обов'язком. Я проводжу ці ритуали в основному не в храмі, а тут, у палаці. Навчання моє теж проходить тут, воно закінчується через рік, і, можливо, після його закінчення та посвяти я стану Верховним Жерцем Амона. Так, так, не дивуйся, ми не в Греції, у нас можливо жінці стати Верховним Жерцем, згадай хоча б Хатшепсут та Яххотеп.

- У мене немає ані грама сумнівів, пані, що Ви станете великим Верховним Жерцем, впишете своє ім'я навіки в історію та його вирубатимуть у камені в багатьох храмах Вашої прекрасної батьківщини, а вашу неземну красу увічнять у статуях. Так, пані, на жаль, у Греції жінка не має таких прав і свободи, як в Єгипті, з цим я згоден. Навіть у храмі Пта, де я проходжу навчання, навчається чимало молодих жінок, дівчат. Я одразу по приїзду звернув на це увагу і мене це чимало здивувало, бо хоча й у нас деякі жінки здобувають гарну освіту та іноді стають вченими, філософами, лікарями, ось наприклад, Арета дочка філософа Арістіппа, яка навчалася у Платона, але це, скоріше, виняток, а ось в Єгипті все ж таки можна набагато частіше зустріти освічену жінку. І мені це дуже до вподоби.

- Дякую, Піфагоре. Але ти поки не знаєш добре мене, щоб так впевнено говорити про це. Обережно, я можу прийняти твої слова за неприкриті лестощі, бо для тебе, як мислителя це неприпустимо. Твої судження повинні бути чесними та не затуманеними брехнею, - принцеса кокетливо посміхнулася, але все ж таки слова Піфагора припали їй до душі.

- Ви маєте рацію в одному, моя пані, я ще не повною мірою пізнав гостроту Вашого розуму, широту і глибину знань, які мені приємно було б гідно оцінити. Але що стосується Вашої краси, я не збрехав, це не лестощі, а чиста неупереджена констатація факту.

- Краса не вічна на відміну від наук, які мене приваблюють набагато більше, ніж думки про свої майбутні статуї. Але все одно дякую, Піфагоре, мені як і будь-якій жінці приємно чути компліменти, тим більше від такого симпатичного та розумного грека. До речі, я чула про твої пригоди на ринку. У Мемфісі чутки розлітаються дуже швидко. Ти тут вже став місцевим героєм. До речі, батько часто влаштовує змагання атлетів, іноді навіть сам бере у них участь. Приходь через три дні на змагання борців, я попереджу охорону, там і продовжимо нашу бесіду. А, і ще хотіла в тебе спитати, чи не міг би ти допомогти мені трохи? Я будую невеличку обсерваторію для себе тут у палаці, треба буде перевірити деякі розрахунки та виміри.