Глава 16. Коридор

- Тереза, розкажи, як там на Європі. Яка у вас погода, природа, чим займаються люди, які нові технології, які відмінності від життя на Землі. Може з'явилися якісь релігії? – Єгор займався у бункері третій місяць, але досі майже нічого не знав про те, що відбувається на іншій планеті людей. Йому кортіло дізнатися якомога більше про Європу та європців.

- Потерпи трохи, тобі ще рано знати багато інформації про нашу планету, бо ризик небажаного витоку залишається ще високим. Настане час і ти все дізнаєшся та навіть, можливо, сам злітаєш та побачиш все на власні очі. Поки можу сказати, що там ніколи не буває природного снігу, тільки в закритих будівлях для зимових розваг та спорту. А релігій ніяких не з'явилося, як і тут у вас. Релігії, до речі, вже не повернуться, навіть на Землі. Вони зникли майже п’ять тисяч років тому та вже ніколи не з’являться знову, бо це означало б повний регресс цивілізації. Релігії потрібні були людству на певному етапі розвитку як початкові базові інструменти для створення моральних принципів. Але зараз з'являються методи та інструменти, які дозволяють робити все це більш ефективно та на більш високому рівні. Для цього тепер не потрібна сліпа віра, оскільки знання набагато сильніше і надійніше за віру, бо моральні принципи чудово формуються кожною людиною без диктату релігійних догм.

Єгор сидів у кріслі кабінета телепатії та вже приготувався до чергового уроку, але Тереза мала трохи інші плани на сьогодні.

- Єгоре, сьогодні ми не займатимемося телепатією, бо є не менш цікава тема, якої ми ще не торкалися. Це минулі життя та подорожі по спогадах про них. Так-так, не дивуйся, це не казки, бо вже отримано достатньо доказів, аби стверджувати, що реінкарнація абсолютно точно існує і багато чого зі своїх минулих життів можна побачити та навіть відчути іншими органами чуттів. Ми дізналися про це досить давно і довели цю практику до того, що тепер достатньо кількох сеансів, щоб освоїти цей метод та практикувати його самому в будь-який зручний час. Це схоже на звичайний сеанс гіпнозу, тому заплющ очі, розслабся та просто слухай мій голос.

Єгор заплющив очі та постарався розслабитися, хоча зробити це було досить складно після такої інформації, яка неабияк бентежила мозок.

- Зараз ми з тобою поринемо на четвертий рівень гіпнотичного стану для того, щоб відсіяти помилкові спогади, тобто створені твоєю уявою. Нічого не бійся, я повністю контролюватиму весь процес. Твої м'язи поступово розслаблюються, йдуть затискачі та тяжкість, з'являється легкість у всьому тілі, - голос Терези сповільнювався і, здавалося, поступово починав заповнювати усю кімнату. - Ти йдеш темним коридором, далеко попереду видно світло. Ти прямуєш до нього, ось воно вже зовсім близько, ти входиш у нього та опиняєшся в кабінеті телепатії. Я зустрічаю тебе і саджу у твоє крісло. Ти заплющуєш очі та я починаю говорити: “Зараз ми з тобою поринемо на четвертий рівень гіпнотичного стану для того, щоб відсіяти помилкові спогади, тобто створені твоєю уявою. Нічого не бійся, я повністю контролюватиму весь процес. Твої м'язи поступово розслабляються, йдуть затискачі та тяжкість, з'являється легкість у всьому тілі. Ти йдеш темним коридором, попереду видно світло. Ти прямуєш до нього, ось воно вже зовсім близько, ти входиш у нього та опиняєшся в кабінеті телепатії. Я зустрічаю тебе і саджу у твоє крісло. Ти заплющуєш очі та я починаю говорити…”

Після занурення на четвертий рівень голос Терези, здавалося, вже заповнював не тільки кабінет, а й виходив далеко поза його межі.

- Ти йдеш темним коридором, попереду видно світло. Ти прямуєш до нього, ось воно вже зовсім близько, ти входиш у нього та опиняєшся в іншому коридорі, в якому досить світло. По обидва боки знаходяться двері, за якими твої минулі життя. Ти можеш зайти в будь-які, але будь готовий, що за багатьма з них поки що нічого немає. Поступово за кожними з них з'являться твої спогади, а поки давай знайдімо хоча б одні. Відчиняй перші двері.

Єгор відчинив двері, але там була повна темрява.

- Не страшно, Єгоре, відкривай наступну.

Так він продовжував відчиняти двері. За усіма було темно і порожньо. Їх уже було відкрито кілька десятків, та якби не спокійна впевненість голосу Терези, то Єгорові це все вже стало б набридати. Нарешті за одними із дверей виявилося світло. Єгор переступив поріг та опинився на знайомій вулиці, за його спиною висів ранець, він ішов додому зі школи.

- Сюди підійшов, малий! – Дмитрик впізнав хрипкий голос. Це був Сиплий, який стояв за кущем бузку зі своїм друганом Тофіком, граючись викидним зеківським ножем.

Єгор одночасно був і собою і цим Дмитриком з його думками та почуттями. Стан був настільки дивним, та який неможливо було описати, ніби він одночасно був двома особистостями. Цю сцену Єгор бачив вже уві сні. Той сон теж був дуже реальним, але зараз все було ще вражаюче: запахи, звуки, відчуття, думки та навіть усі почуття Дмитрика.

- Єгоре, нічого не бійся, я поруч, - голос Терези був дуже доречним, бо через несподіванку, переляк, нові незрозумілі відчуття та страх Єгору здавалося, що зараз м'язи зведе судомою.

Єгор-Дмитрик йшов додому з похилою головою та в ній одночасно були думки Дмитрика та Єгора. Поступово він почав звикати до нових відчуттів, страх потроху відступав та з'явилася цікавість, яка все посилювалася. Раптом Єгор-Дмитрик різко опинився в іншому місці, це був ранок наступного дня, він стояв і чекав на своїх друзів біля червоного цегляного будинку, аби піти з ними до школи. - Все добре, Єгоре, це нормально, бо спогади завжди уривчасті. Але на сьогодні вистачить. Виходити звідси треба теж у чотири етапи, як і зайшли. Спочатку знайди двері назад до коридору. Ти можеш уявити їх в будь-якому місці. Спробуй.