Глава 14. Апіс та Амасіс

- Станьмо з іншого боку колони, бо тут буде погано видно, - грек Протеус, товариш Піфагора з навчання у храмі Пта, ходив за ним скрізь, іноді набридаючи, а іноді й розповідаючи цікаві новини та плітки.

На центральній алеї храму зібралися усі жерці, їхні помічники, учні, вчителі, музиканти, співаки, танцюристи, працівники та мешканці навколохрамового поселення. Цього дня вже багато століть у Мемфісі проходило свято Осіріса з обов'язковою процесією бика Апіса. Усі чекали на приїзд фараона, без якого процесія не могла розпочатися.

- Протеусе, розкажи мені про сенс цього святкування і чому сам фараон обов'язково повинен на ньому бути присутнім, - Піфагор спочатку не перебував у такому ж трепеті та піднесеному передчутті свята, як усі навколо, але його цікавість поступово наростала з наближенням початку дійства, мабуть, передаючись від багатолюдного збудженого натовпу.

Йому, як і іншим учням, на свято видали білий льняний напівпрозорий одяг, який цього дня був на усіх жерцях та музикантах. Решта присутніх на святі теж була одягнена дуже святково.

- Сьогодні святкують день Осіріса, царя потойбічного світу та помічника померлих. Його живим втіленням на Землі є бик Апіс. Осіріс - це один із перших восьми богів, створених Пта, який є творцем Всесвіту та перших богів. Він знаходиться за межами свого творіння. Апіс також вважається символом фараона, тому за традицією у цьому святі бере участь і сам фараон. Апісів вирощують тут, у храмі в спеціальному дворі, куди вхід заборонено навіть учням. Там живуть священні корови, які теляться один раз у своєму житті, народжуючи на світ священних чорних биків Апісів із трикутною міткою на лобі, плямою на боці у вигляді грифа чи коршуна, двома щіточками на хвості та плямі у вигляді жука-скарабея під язиком. Бик із такими мітками народжується нечасто, раз на кілька років, тому це свято не щорічне. Цього року такий бик якраз досяг потрібного віку для процесії. Його сьогодні урочисто відведуть до Нілу, де утоплять, а потім тут, у храмі, забальзамують та за кілька днів поховають із почестями у спеціальній усипальниці Апісів. Утоплення їх у Нілі потрібно задля того, аби річка була повноводною та її води несли життя і родючість.

За стінами храму почувся звук бойових труб, який означав прибуття фараона. Він приїхав на золотій колісниці, запряженій четвіркою білосніжних коней, одягнений у білий святковий одяг з шендиту і напівпрозорої плісованої накидки з яскравою різноколірною обробкою. Руки його прикрашали широкі золоті браслети, а шию широке намисто також із золота, інкрустоване великою кількістю дорогоцінного каміння, на голові був пшент – здвоєна корона Верхнього та Нижнього Єгипту із золотою змією. Слідом за його колісницею та поруч із нею йшли близько п'ятдесяти слуг, за якими їхала кінна гвардія особистої охорони фараона. Ця гвардія складалася з двохсот добірних грецьких воїнів у легкій амуніції та з короткими прямими мечами. Перед брамою фараон спішився та увійшов на територію храма із кількома слугами, які тримали над ним величезні опахала з пір'я. Його гвардія залишилася біля брами. Усі присутні почали співати гімн, а музиканти грати на невеликих арфах і флейтах. Фараон повільно пройшов через усю довгу алею та підійшов до входу у святилище, біля якого стояв верховний жрець Падінеітх.

Фараон Амасіс не був схожий на більшість худорлявих єгиптян. Скоріше його можна було прийняти за атлета, який переміг в Олімпійських іграх, або за полководця, здобувшого славну перемогу над армією ворога. Простий народ дивився на нього захоплено, як на напівбога, обсипаючи шлях перед ним квітами та вітаючи щирим тріумфуванням. Було видно, що вони його люблять та шанують. Це й не дивно, адже за правління Амасіса їхнє життя значно покращилося, почався розквіт Єгипту, відчинилися двері для торговців з різних країн, зменшилися податки, хоча і збирати їх стали набагато ретельніше і жорсткіше. Для греків діяли особливі преференції у торгівлі, а для тих з них, хто вирішив оселитися в Єгипті, облаштовували нові поселення. Навіть ціле місто Навкратіс неподалік Мемфіса вирішено було зробити грецькою колонією зі своїм самоврядуванням.

Але єгипетська знать не поділяла захоплення народу. По-перше, їхнє життя трохи погіршилося, тому що податків вони стали платити більше, а по-друге, і це головне, Амасіс не був царської крови, він народився в бідній родині та з дитинства жив у злиднях. Йому навіть доводилося красти, щоб поїсти. Але природа дала йому сильне тіло та міцне здоров'я, а важке життя загартувало характер та волю. У молодості він вступив у військо та бився в багатьох битвах, де його силу, мужність і доблесть оцінили не тільки бойові товариші, а й командири. Так почалася його кар'єра воєначальника, де він також виявив себе найкращим чином, здобувавши одну перемогу за іншою і в результаті ставши головнокомандувачем усього єгипетського війська. Він пройшов шлях із самого низу та завоював довіру й любов кожного єгипетського та найманого чужоземного воїна, які воювали за Єгипет.

Особливу любов Амасіс відчував до греків, яких намагався набирати у своє військо. Їхню силу та військове мистецтво він цінував вище, ніж у воїнів інших народів. Після того, як він скинув свого попередника, фараона Апрія, та сам став правити Єгиптом, його любов до греків не згасла. Він намагався укладати політичні та торговельні союзи з грецькими правителями, оточував себе греками: охоронцями, вченими, поетами, музикантами, атлетами. Амасіс створив прекрасні умови для грецьких торговців та просто будь-яких простих греків, бажаючих влаштуватися у Єгипті.