Глава 9. Іподром

- Тату, ну тату, скажи, куди ми їдемо.

- Ні, синку, це сюрприз, - тато підморгнув Дмитрику, вдягаючи свої срібні запонки із зеленим камінням під колір краватки.

Мама вже зробила зачіску, одягла довгу вечірню темно-червону сукню та почала підбирати під неї прикраси. 

Бабуся одягала Дмитрика у білу сорочку та чорний велюровий костюм із шортів та жилетки, нагрудну кишеню якої прикрашав вишитий герб.

Надворі тричі просигналила машина.

- Ви готові? Коля вже під'їхав, - бабуся визирнула у вікно та побачила жовту "Волгу".

Тато домовився з сусідом таксистом Миколою заздалегідь. Але куди вони їдуть, ніхто не знав, тому Дмитрика, як і маму, переповнювала цікавість. Що ж тато придумав цього разу? Він дуже любив іноді робити такі сюрпризи.

Через пів години машина з Дмитриком та батьками під'їхала до великих воріт, над якими красувався напис “Іподром” з конем, який біжить. Біля воріт товпилося не менше сотні людей, які голосно та жваво розмовляли, сперечалися, часто допомагаючи собі руками, як справжні італійці. Мама, схоже, була здивована не менше за Дмитрика. Вийшовши з машини, тато підійшов до чоловіка в шкіряній куртці та купив у нього квитки. Кілька людей з натовпу помахали татові, вітаючися. Дмитрик з батьками пройшов у ворота, де контролери перевірили їхні квитки. За воротами відкривалася велика територія з різними невисокими спорудами. Метрів за п'ятдесят була красива біла будівля з двома баштами з боків, а за нею щось схоже на стадіон. Біля головного входу будинку з баштами їх зустрів швейцар із великими вусами у темно-зеленій формі та кашкеті.

- Будь ласка, проходьте, - швейцар відчинив їм двері.

Зайшовши всередину, вони опинилися у просторій залі ресторану з кришталевими люстрами та столами з білими скатертинами, за якими сиділи чоловіки в костюмах, де-не-де з ними були й жінки у гарних вечірніх сукнях. В ресторані їх зустрів невисокий адміністратор у чорному смокінгу з білим метеликом.

- Привіт, Льово! Мій стіл біля вікна ніхто не зайняв? – тато привітався адміністратором.

- Звичайно ні, Володю. Я ж обіцяв тобі бронь. Тож, будь ласка, проходьте, сідайте.

- Наші усі в зборі? – тато, кивнув у інший бік зали, посміхнувшись.

- Майже усі, Гаріка тільки ще немає.

- Як з'явиться, попроси його підійти до мене, будь ласка.

- Так, звичайно.

- Дякую, Льова.

Вони сіли за столик біля вікна, з якого відкривався вид на іподром з біговими доріжками, якими бігали коні з запряженими невеликими двоколісними візками. У візках сиділи вершники та керували кіньми за допомогою віжків. Діма підійшов ближче до вікна, щоб краще розглянути коней та вершників. Було схоже на те, що це ще не змагання, а розминка.

- Вітаю, панове! Щось замовите? - офіціант з'явився, як з нізвідки.

- О, Саню, привіт! Нам, будь ласка, три шашлики, пляшку Кіндзмараулі, та поки готується, два фруктові салати, - тато дістав цигарки та закурив.

- Тату, то тут сьогодні будуть кінні перегони?

- Ні, не перегони, а біги. Це змагання коней, які запряжені у спеціальні візки, які називають гойдалками, в них сидять наїзники. Вони керують кіньми за допомогою віжків та батога.

- Володю, ну ти справді майстер сюрпризів! Я думала, що ми підемо до театру чи просто до ресторану, але іподром… нізащо б не здогадалася. Зізнайся, ти багато сьогодні поставив? І, до речі, на якого коня? Щоб і ми повболівали, - мама подивилася на тата трохи з-під чола, але зовсім не грізно.

- Ти ж знала, за кого виходила заміж. Я хоч і азартний любитель перегонів та бігів, але ніколи багато не ставлю, суто символічно. Ви зараз самі побачите і відчуєте, що таке, коли хвиля емоцій та азарту захльостує з головою. А поставив я на Північного Вітра, він біжить у другому забігу під номером чотири. Вболіватимемо за нього.

- Тато, а які правила в цих бігах? – Дмитрику хотілося краще зрозуміти, як будуть відбуватися змагання.

- Ну, поперше, що треба знати: довжина доріжки тисяча шістдесят сім метрів, коні біжать тисячу шістсот метрів, це півтора кола. Коні, які беруть участь у бігах, називаються рисаки, тому що біжать риссю. Рись відрізняється від галопу, яким скачуть коні у перегонах, це коли жокей сидить верхи на коні в сідлі. Коли побачите, то зрозумієте в чому відмінність. Якщо в бігах кінь переходить з рисі на галоп, то його дискваліфікують. Правил ще багато різних, але поки що тобі вистачить і цих.

- А скоро вже почнуться забіги? - Дмитрику вже не терпілося побачити змагання.

- Через годину приблизно. Ми встигнемо поїсти та потім підемо на трибуну. Або можна звідси подивитися, якщо хочете. Правда звідси не видно дальній поворот, та й там, на трибуні, по-іншому відчувається дух змагання та азарт. Тож я раджу піти на трибуну. Галю, ти як?

- Добре, думаю, що Дмитрику там буде цікавіше та краще видно, - мамі хотілося залишитися в ресторані та поспостерігати за іншими відвідувачами, точніше дамами, краще розглянути сукні, прикраси, зачіски. Але заради Дмитрика вона була готова піти на шумну трибуну.

- Володю, привіт! Галю, ти чудова в цій сукні! Дмитрик, привіт, ну як тобі іподром? - Гарік, фотограф і друг батька з'явився раптово. Він був трохи неохайно одягнений, в мішкуватих штанах, м'ятому піджаку та без краватки, хоча, як завжди, зі своїм усміхненим до вух обличчям. Легка щетина і скуйовджена зачіска додавали неохайності його вигляду, але відкритість, енергія та постійний позитив робили свою справу, схиляючи до себе всіх, з ким він спілкувався, - Дмитрику, дай руку, щось дам.