Глава 5. Задня нога коня

Базар у Мемфісі був схожий на величезний киплячий казан з гучно булькотючий різнобарвним зіллям з наметів, прилавків та людей різних кольорів шкіри в яскравому одязі. Тут можна було купити все, що завгодно: зерно, олію та молоко, вино, фрукти, м'ясо, а також інші прості або делікатесні продукти. Окремо розташовувалися загони з кіньми, козами, биками, курками, навіть фазанами та павичами та всякою іншою живністю, і, звичайно, прилавки з купою прянощів, спецій та лікарських трав. Також можна було побачити величезну кількість ремісників із золотими прикрасами та коштовним камінням, виробами з металу, кістки та дерева, пахощами, різним посудом, килимами та тканинами.

У Піфагора було досить привілейоване становище в порівнянні з іншими учнями. Раз на тиждень він мав право виходити в місто, навіть мав невеличку платню і міг витратити її на все, що хотів, щодо цього не було жодних особливих вказівок чи обмежень. Інші учні через це ставилися до нього не дуже добре і трохи підозріло, хоча зовні й намагалися цього не показувати, але й особливої дружби з ним не заводили, крім одного грека, який зблизився з ним, скоріше, на ґрунті земляцтва, ніж по якихось інтересах.

Гуляти по базару стало улюбленим заняттям Піфагора у свій вихідний. Тут він міг відволіктися від постійної божевільної роботи мозку, поспілкуватися з людьми з різних куточків світу, побачити дуже гарні роботи майстрів-ремісників і навіть взяти участь у змаганнях. Він не стільки любив вигравати в цих змаганнях, скільки йому подобався сам процес та веселощі. Для нього будь-які змагання були справжнім святом душі та тіла.

Цього разу Піфагор побачив великий галасливий натовп і одразу поспішив туди, помітивши, що там проходять якісь змагання. Та й не помилився, але що саме там відбувається, він зрозумів не одразу.

Один суперник ставив руку на стіл та упирався на неї всією своєю вагою, а інший намагався однією рукою зігнути її в лікті. Піфагор поцікавився в якогось єгиптянина, у чому полягають правила поєдинку та як називається це змагання. Той відповів, що називається воно "Задня нога коня" або просто "Задня нога". Один суперник мав поставити свою руку на стіл вертикально і якомога сильніше впертися, а інший за допомогою теж однієї своєї руки повинен зігнути її в лікті в той бік, куди вона й повинна згинатися, при цьому не використовуючи удари або поштовхи, а тільки плавне зусилля.

“Задня нога коня? Цікава назва. Мабуть, вони думають, що раніше у коней коліна згиналися вперед, а потім їм стало нудно і вони пограли в цю гру. Але оскільки правила знали не дуже добре, то якомусь коняці вигнули коліна в інший бік, тож тепер усі коні народжуються з неправильними колінами. Ха-ха, непогане у єгиптян почуття гумору”, - Піфагор посміхнувся від цієї думки, протискуючися до столу організатора, який стояв поруч та виступав також і суддею у змаганнях.

- Мене звати Піфагор з Самоса. Хочу брати участь в цьому змаганні.

Суддя зміряв його поглядом і засміявся. Це було й не дивно - Піфагор був середнього зросту, хоча і досить атлетичної статури, але порівняно з тими, хто до цього змагався, сильно програвав їм і у рості, і у вазі. Усі вони були досить кремезні.

Суддя голосно викрикнув: “Піфагор з Самоса хоче змагатися!”

Натовп глядачів голосно засміявся, бо ніхто не міг повірити, що цьому невеликому греку щось світить проти громил нубійців, лівійців та вавилонян.

Він запитав у Піфагора: “Ти будеш грати ногою коня чи милицею?”

Піфагор відповів: “Ногою?”

Коли Піфагор виграв перший поєдинок, пролунали поодинокі крики захоплення, а коли перемог було вже три, натовп почав швидко збільшуватися. Після сьомої перемоги Піфагор став вже улюбленцем публіки, його почали голосно вітати та скандувати: “Піфагор! Піфагор!”

Але на восьмий поєдинок Піфагор не погодився, бо рука вже боліла досить сильно. Він отримав належний йому грошовий приз, але оскільки ці гроші були йому ні до чого, то він попросив організатора купити на них вина і пригостити всіх глядачів та атлетів, яких він переміг. Радості натовпу не було меж. Цю історію та ім'я Піфагора ще довго згадували на базарі та скрізь у Мемфісі.

Пора було повертатися до храму. День пройшов чудово, Піфагор отримав багато позитивних емоцій і добре відпочив від важкої розумової роботи. Він повернувся вже на заході сонця. На нього чекав вчитель-розпорядник, який попередив, що йому залишилося спати зовсім недовго, бо через п'ять годин у нього мав бути урок астрономії та математики, які зазвичай проходили вночі в обсерваторії.