1

Ніч вже опустилась на місто, коли троє чоловіків вийшли із ресторану. Помічник Семен швидше за інших підійшов до ліфта та натиснув на кнопку. Його бос Ігор та юрист Павло трохи затримались позаду, розмовляючи про щось пошепки. Семен ще раз перевірив особисті повідомлення. Нових повідомлень не було і він ще раз натиснув на кнопку, хоча і знав, що це не змусить ліфт рухатись швидше.

На кінець-то вони почули звук відкриття дверей і Семен швидко увійшов, притримуючи двері для боса.

- Семене, поїдеш зі мною. Обговоримо плани на завтра, - сказав Ігор.

Семен тільки кивнув. В наступну хвилину Павло попросив Семена викликати для нього таксі. Семен кивнув та увійшов у додаток. Павло з легкістю міг викликати сам собі таксі, тим більше, що Семен не його помічник, але таким чином поїздку буде оплачувати компанія, а не Павло. Ігор навіть не звернув увагу на таку дрібницю.

Коли вони спустились із 30 поверху, таксі вже очікувало на Павла. Він попрощався та поспішив вміститись в салоні для бізнес-класу. Тим часом Ігор із Семеном сіли в салон мікроавтобуса.

Семен раніше працював помічником у ще трьох бізнесменів, але Ігор був єдиним, хто полюбляв майже всюди їздити в мікроавтобусі, хоч і обладнаного під бізнес-клас. По дорозі вони обговорили плани на завтра та Ігор дав додаткове завдання помічнику.

Зрештою, мікроавтобус швидко промчався напівпорожніми нічними вулицями та припаркувався біля елітної новобудови. Ігор дав розпорядження водію відвести Семена та пішов до входу.

Жити в центрі міста в просторому лофті було досить зручно та досить практично. Але Ігор все ж полюбляв бути в центрі якихось подій. Любив таємниці, зустрічі із розумними людьми… Таким чином він тренував свій мозок. А в останній час, Ігор тільки працював над різними проектами та проводив перемовини, а це передтворювало його дні на сірі будні. Це було добре для бізнесу, але він і так стрімко йшов на підйом, тож Ігореві хотілось чогось нового серед одноманітних буднів.

Підійшовши до скляних дверей, Ігор притиснув великий палець до сканера і двері відчинились. Сьогодні в будинку чергував Григорій. Він був чоловічком середнього росту, трохи за сорок. Григорій був абсолютно задоволеним своєю професію, тому виконував практично всі доручення на високому рівні.

- Ігорю Даниловичу, сьогодні вдень для вас із кур’єром доставили посилку, - сказав Григорій.

Ігор кивнув на знак вдячності та попрямував до поштової кімнати. У своїй комірці номер 6 він знайшов невеликий пакет. Відкривши його, Ігор знайшов запрошення надруковане на хорошому папері.

«Шановний Ігорю, за останні три роки свого життя я розробив та втілив один із найграндіозніших проектів, який буде заворожувати розуми не одного покоління. Я впевнений, що тобі буде цікаво розгадати таємницю мого будинку. Тому я урочисто тебе запрошую пожити в моєму маєтку та спробувати свої сили. З повагою, Петро Шумейко», - писало в запрошенні.

Ігор прочитав адресу маєтку та зрозумів, що це в новому районі на півночі. Ігор прикинув, що добиратись звідти до його офісу потрібно буде не менше 40 хвилин, а якщо затори будуть особливо великими, то всю годину.

Проте з іншого боку, це буде тим чимось новеньким. Він буде жити в прекрасному маєтку із таємницею, зможе знову поспілкуватись із Петром…

Ігор поставив запрошення назад в пакет та вирушив до ліфта. Біля ліфта стояла Даша. Вона як завжди була вдягнена в дорогий стриманий костюм. В руках у неї була ділова сумка із паперами. Вони привітались і через хвилину увійшли до ліфта. Даша натиснула на кнопку свого поверху та притиснула палець до сенсора, а потім все те саме повторив Ігор.

Вже бувши в лофті, Ігор із чашкою чаю в руках роздивлявся вид нічного міста. Кинувши швидкий погляд на вітальню, виконану в мінімалістичному стилі, Ігор прийняв рішення.

Вже через кілька днів Ігор вийшов із мікроавтобуса перед шикарно виконаним маєтком. Тільки глянувши на нього, Ігор побачив, що від нього і справді віє чимось загадковим.

- Доброго дня! Я Олег – дворецький. Вам назначена зустріч із Петром Івановичем?

Змірявши поглядом дворецького, Ігор відмітив, що цьому чоловікові робили можливо кілька пластичних операцій, щоб практично заново відновити обличчя. Скоріше за все із ним трапилось щось жахливе. В той момент Ігор відмітив, що це не єдина незвичайна деталь в цьому чоловікові.

- Ні. Він запросив мене пожити у його маєтку, - сказав Ігор впевненим тоном.

Тим часом Семен вручив Олегу запрошення. Дворецький бігло перечитав його та кивнув. Семен швидко забрав запрошення та поставив в кейс.

- На жаль, Петро Іванович не попередив мене, що запросив вас, тому мені необхідний час, щоб підготувати для вас кімнату.

Ігор розчаровано нахмурив брови та чітко дав знати дворецькому, що це неприйнятно та, щоб він негайно виправляв ситуацію.

- Ви можете поки пройти у вітальню чи сад. Для вас приготують ваш улюблений напій чи страву поки ви чекатимете.

Ігор розпорядився, щоб йому зробили м’ятне фрапе, а сам вирушив роздивлятись маєток. Тим часом Семен показав, де знаходяться речі Ігоря. Через пів години дворецький повідомив, що кімната готова.

- А коли прибуде Петро? – поцікавився Ігор.