Глава 5

Габріель
Після поцілунку я ледве отямилась настрій був на всі 100%, невже це знак, а якщо він мене теж кохає, а може ми будемо разом . До поки я літала в своїх мріях мені прийшло повідомлення на телефон, так це була Клара та її коротке повідомлення.
Клара: Привіт, в п’ятницю о 21:00 буде вечірка , адресу зараз пришлю , відмовлення не приймаються.
Адреса: Вул Лос-Анжилес буд 23
Ну що ж вечірка так вечірка прийдеться йти.
-Доню прийшов Антоніо
-Привіт красуння.- За дверей виглянув Антоніо та посміхнувся
-Привіт .- посміхнулась я.
-Ну що розпочнем писати статтю .-Сказав Антоніо дістававши ноутбук з портфелю.
Не встигши сказати слово мама зайшла в кімнату з невеличким пакетом.
-Доню це тобі принесли
- А хто?
-Незнаю пакет лежав біля фіртки з надписом Габріелі.
- Цікаво що там .-Взяла я пакет в мами та почала відкривати його
Там лежала невеличка коробка запакована та відкритка. Відкривши коробку там був новий телефон афон 13 про.І записка в якій написано : Вибач, за те що мій брат розбив тобі телефон. Р.s Вільям .
- Ухти , айфон та ще й 13 про я в захваті .- Сказав Антоніо  в якого не лиці було здивування
- Почекай тут я скоро повернусь.Сказала я та попрямувала до Вільяма .
Натиснувши кнопку що була біля воріт, в мене спитали що я хотіла, сказавши що я до Вільяма ворота відкрились ,і мені показавсь великий дім ,з трояндовою аркою та багато іншого .  
До мене підійшла гарна дівчина років 33 вона мене і провела до Вільяма він сидів на дивані та з кимось розмовляв по відео , зайшовши в середину я змогла її розгледіти , і вони про щось розмовляли . Одне слово яке мене вбило коли він сказав і я тебе кохаю , а далі у вухах дзвенить, все було як в тумані я не могла навіть слова сказати впустивши коробку з рук він повернувся та прервав дзвінок .
-Габріела. – все що він встиг сказати до поки я не побігла з кімнати, сльози бігли по щоках та я не могла себе стримати забігши до своєї кімнати я впала на ліжко та почала плакати.Навіщо він так зі мною , невже ті поцілунки ті дотики то все було просто так. В цей момент я нікого не хотіла бачити мені дуже було боляче. Зрозумівши що я не налаштована на написання статті Антоніо пішов додому. Вже восьма година вечора, а я все лежу в ліжкові сил не було вже плакати , було так боляче на душі навіщо він так зі мною. До мене в кімнату зайшла мама з двома піалочками в яких було морозиво полите шоколадом . І так до ранку ми просиділи , я розповіда про свою біль а вона мене підримувала. Останні дні пролетіли досить швидко всі ці дні я ходила наче привід , синці під очима, бліда шкіра, за настрій я взагалі мовчу його взагалі не було . І ось настала п’ятниця сьогодні вечірка тому я вирішила піти розвіятись трішки . Замазавши  свої синці , я визвала таксі та поїхала на вечірку , прийхавши мене зустріла подруга.