44

Я іду прямою дорогою разом із Дейвом, тримаючись за руки. Ми приємно розмовляємо і просто насолоджуємось часом, коли ми разом. 
Та ось між нами з'явилося багато людей. Цілий натовп, який хотів роз'єднати нас. Дейв відпустив мою руку і я втратила його з поля зору. Хотіла закричати його ім'я, але горло ніби скувало. Я уже ніде не бачила його. Накрила паніка - від мене ніби частину відірвали.

- Ні, ні, ні, - пронеслося у мене у голові. 

Хтось різко штовхнув мене. Я знову зашепотіла "ні", поки мене не шарпнули ще сильніше...

***

- Ані! - я чітко почула голос Дейва.

- Ні! - закричала я, і від свого ж крику, розплющила очі.

Я піднялася у ліжку. Мене кинуло у холодний піт, я ледь не задихалася. Знайшла очима Дейва, який перелякано спостерігав за мною, тримаючи за плечі.

Фух, це був лише сон.

Я вчепилася руками у хлопця, вдихаючи такий рідний запах. Він біля мене...

- Тихо, це був просто сон. Ти у безпеці. - сказав ніжно він і пригорнув мене до себе.

Ми вже не спали після цього. Полежавши годину чи дві в обіймах Дейва, я заспокоїлась і нарешті встала з ліжка. Годинник показував десяту ранку.

Я відправилася на кухню зробити нам всім сніданок. Приготувавши салат та омлет, я пішла покликати Дейва та Лію. Хлопець сам прийшов на кухню і сів їсти, а ось Лії у кімнаті не було. 

Я занепокоїлась, адже сьогодні в обід ми маємо віддати тим мужикам борг. Її телефон був поза зоною. Куди ж вона поділася?..

- Ані, все добре? - турботливо запитав Дейв, коли ми вже поїли та пили каву.

- Не знаю... Лії немає вдома. Я переживаю.

- А ти хіба не знаєш, куди вона пішла? - він здивовано вигнув брову.

- Ні, а що? - відповіла я, примружившись.

- Я бачив її зранку і вона сказала, що йде. Я запитав, куди вона зібралася з самого ранку, на що вона відповіла, що ти знаєш, - розгублено сказав він.

Що? Я шокована. А якщо вона сама пішла туди, щоби не ризикувати мною? Від цієї думки у мене аж затрусилися коліна.

- Дивно виходить, правда? - доповнив він, уважно оглянувши мене.

- Та ні... Я згадала, що вона казала... Е-е-е, вона повинна була піти у торговий центр за новою сукнею, адже у її фірмі скоро якийсь захід, - розгублено брехала я, продовживши: - Вона це казала ще два дні тому, тому я забула...

Дейв кивнув, хоча у його погляді читалося те, що він не вірить у це. Я й сама собі не повірила.

- Тоді гаразд. Все, мені пора, - сказав він, швидко допиваючи каву.

- А ти куди? - запитала здивовано я.

- Як куди? В офіс, звичайно, - усміхнено відповів той.

- Хіба сьогодні не вихідний? - підозріло спитала я.

Я була певна у тому, що Дейв сьогодні вдома.

- Так, вихідний. Але одна фірма хоче купити наші акції за дуже велику суму і призначила зустріч на сьогодні. Якби я відмовив - твій батько б загриз мене, - пояснив блондин, цілуючи мене. 

- Ти надовго?

- Скоріш за все так, - промовив він, погладивши мене по руці. - Все буде чудово, я кохаю тебе.

Він взяв сумку з ноутбуком і пішов.

От і все. Я залишилася сам на сам зі всіма моїми поганими думками. Потрібно знайти Лію.

POV Dave

Я повільно вийшов з будинку, задумавшись. Чому вона далі мені бреше, навіть після того, що я сказав їй вчора? Чому не хоче розповісти правду? Мені важко уявити, наскільки вона болюча, якщо Аніка досі мовчить. Сьогодні я мушу дізнатися про все.

Я побіг до моєї нової машини й, швидко завівши її, поїхав вниз трасою.

Сьогодні я теж збрехав Аніці, але це було вимушено. У офіс мені не потрібно. Зараз я поїду до Адама, щоби порадитися з ним. Я сильніше натиснув на газ, щоби добратися швидше. Пощастило, що на трасі не було поліції. 

Через десять хвилин я був у палаті. Ми з Адамом зараз сидимо в абсолютній тиші, щоби придумати, що нам робити далі, і як діяти.. Мені нічого не спадало на думку, а ось друг заговорив:

- Знаєш що, брате? Тобі потрібно мене звідси забрати. Сам ти не впораєшся.

Я стурбовано підняв на нього очі. Він продовжував дивитися на стіну навпроти нього.

- Як ти це собі уявляєш? Всі медсестри тільки й крутяться біля тебе. У тебе ж нога...

- Чорт з ногою, ти ж бачиш, що є проблеми серйозніші, ніж це. Ба більше, мені здається, що нас двох буде мало. Потрібна ще одна людинка.. 

- Ти нікого тут не знаєш, - перебив я, і тоді Адам спитав мене:

- А ти знаєш?

- Зараз уже ні. Познайомився з колишнім Лії - він утік, зробивши їй боляче. Більш детально познайомився з другом Аніки, але не в тому плані, якому ти думаєш. Мій кулак прилетів йому у морду за те, що він домагався до неї. Я вбив би його, якби не Аніка...