6

Зранку я проснулася від звуку телефонного дзвінка. Я подивилася на годинник. 11:43, трясця! Швидко вскочила з ліжка і побігла до телефону. Це дзвонила Лія і я підняла слухавку.

– Алло, – сонно прошепотіла я.

– Ані, чому до тебе ніколи нереально додзвонитися? Де ти вже?

– Ем... Я ще в ліжку.

– Ані, ти взагалі? Ти казала, що на дванадцяту ми збираємось у Райана.

– Лі, я через 20 хвилин буду, і якщо не встигну до дванадцятої, то дозволяю тобі мене вбити.

– Домовились. Час пішов, – відповіла Лія і я завершила дзвінок.

Я взяла темні джинси, білу майку, чорний піджак і побігла в душ. Одягнувшись, швидко побігла у вітальню по взуття. На сходах, я ледь не збила маму.

– Ані, доню, щось трапилось? Куди ти так біжиш?

– Ем, мам, доброго ранку. Я дуже сильно спішу, тому зразу бувай. Поясню все потім, – поцілувавши маму, я почала взувати кросівки.

– Ти хоч поїла?

– Зайду у кав’ярню по круасан.

– О'кей, тоді гарного дня тобі, – сказала мама і пішла у спальню.

– Взаємно! – прокричала я навздогін і вибігла з дому. 

Надворі погода вже холодніша, ніж вчора. Справжня осінь. Всю дорогу думала над тим, чи потрібно розповісти Лії про наших гостів. Все ж таки, вирішила розповісти. Вона моя подруга і має знати все, що відбувається у моєму житті.

Прийшла я до Райана трохи пізніше ніж дванадцята, але добре, що Лія цього не помітила. І найголовніше: я залишилася живою!

– О, привіт, Ані, – сказав Райан, відчинивши мені двері.

– Привіт, а де Лія? – стурбовано відповіла я.

– Лія на другому поверсі у коридорі. Вона чекає на тебе. Проходь.

– Добре, дякую.

Я пішла до Лії. Вона стояла на стільці і розвішувала повітряні кульки.

– Лі, я вже тут. Ти все–таки вмовила Райана повісити кульки?

– О–о–о, Ані! Нарешті! А то я думала, що з тобою щось сталося, – вона злізла зі стільця та обняла мене, – Ну звісно! Вмовити його вийшло легше простого, сама догадайся про що я,  – підморгнула мені вона, а я закотила очі.

– Будь ласка, тільки без твоїх брудних подробиць. Тобі щось допомогти?

– Бери оці кульки і наклей їх у цьому куті. А я дороблю цю частину.

– Як скажеш.

Я стала розвішувати кульки і згадала про те, що хотіла розповісти Лії.

– Лі, мені потрібна твоя порада.

– Я завжди до твоїх послуг, сонечко.

– Завтра я піду раніше з вечірки... 

– Не зрозуміла! Я…

– Чекай, я не договорила. Піду я раніше тому, що до нас приїдуть непрохані гості.

– Хто ж ці нещасні? – Лія підняла одну брову і здивовано поглянула на мене.

– Хороший знайомий батька з сім'єю. Вони будуть жити у нас місяць.

– З сім'єю? Місяць? О Боже, скільки ж їх разом?

– Троє. Паркер старший, його дружина та син.

– Ооо, як цікаво складаються обставини. А який їхній син? Дорослий уже, а? – сміючись запитала Лія.

– Якби я це знала, була б рада, – сказала я. – По факту, тато нічого конкретного мені не розповів, тому я дізнаюся про все вже при зустрічі.

– Ну, подруго, пораджу тобі таке: просто розслабся і ввічливо прийми гостей, щоби не засмучувати батьків. І все буде добре, повір. Місяць – це не рік. Але на вечірці ти завтра точно маєш бути, без обговорення!

– Обіцяю, – сказала я і закінчила розкладати всі кульки.

– Лі, я вже закінчила, – полегшено сказала я.

– Я теж, ідемо в іншу кімнату. 

Лія взяла мене за руку і ми покрокували у вітальню. Провівши цілий день за декоруванням, в кінці дня ми милувалися нашою спільною роботою.

– Що я без вас б робив, дівчатка? Це шикарно! Це буде найкраща вечірка за всю історію коледжу, – сказав Райан з радісним виглядом.

– Дякуємо, ми старалися, – відповіла я.

– Я таки впевнена на всі сто, що це буде найкраща вечірка, – сказала Лія.

– Ох, тоді шкода, що за це не дають якісь призи, – промовив Райан, поцілувавши Лію.

Знак, що пора би піти звідси.

– Я вже піду. Дома є багато роботи, – відповіла я.

– Дуже дякуємо за допомогу.

– Завжди рада допомогти, бувайте.

– До завтра, Ані, – таємничо підморгнула й обняла мене на прощання Лія.

Вдома я не застала батьків, тому зі спокійною душею зайнялася своїми справами: прийняла довгу пінну ванну, зробила б’юті масочки для лиця й волосся, і пішла у вітальню подивитися декілька серій улюбленого серіалу на телевізорі. І від втоми, не помітила, як заснула просто на дивані.