Розділ 12. Про відфільтровану правду та теорію магії.

Ліве крило зустріло мене довгим коридором із білого каменю, вервичкою абітурієнтів та столом, за яким сиділа жінка з таким виразом обличчя, наче вона реєструвала абітурієнтів ще до заснування Колегії і з тих пір не мала жодного приводу для радості.

— Анкету і жетон, — сказала вона, не піднімаючи очей, і вручила мені пронумерований мідний кружечок та складений вчетверо аркуш пергаменту.

Аудиторія чотири виявилася просторою залою з рядами дерев'яних парт, що спускалися амфітеатром до кафедри. На кафедрі стояв стіл — порожній, якщо не рахувати невеликого срібного постаменту з тонким рунічним візерунком, — а за столом сивий чоловік у темно-синій мантії дивився на абітурієнтів з виразом людини, що бачила тисячі таких, як ми, і давно перестала чекати дива.

Я знайшла місце в третьому ряду й розгорнула анкету. Стандартне. Прості рядки для заповнення. Ім'я, вік, раса, місце народження, тип магії, факультет. І внизу — малий срібний знак із рунічним візерунком. Призначення стане зрозумілим пізніше.

Я вмочила перо й почала.

 Ім'я: Ксандра  Ар'єнталь.

 Вік: 18.

Раса. І ось тут починалося цікаве. Правда звучала б так: мати — жриця Темної Богині з іншого виміру, батько — ельф-потраплянець, сама я — продукт міжсвітового союзу, якому не існувало жодної класифікації в жодному підручнику Естерону. Правда також забезпечила б мені не місце в Академії, а місце в кабінеті когось дуже допитливого з Колегії Магів. Людина. Чверть ельфійської крові по батькові. Ельф. Мій батько — чистокровний ельф. Але оскільки ельфи двісті років тому замкнулися за магічною завісою в своїх лісах і носа звідти не висовують, то написати «батько — ельф» означало поставити дуже незручне запитання: де саме мати відкопала цілого ельфа дев'ятнадцять років тому? Напівельф — інша справа. Напівельфи живуть серед людей. Ніхто не здивується. Мати, звичайно, якби дізналася, що її прирівняли до звичайної людини, мала б що сказати. Вища Жриця домену вал'Корвус, власниця (колишня) гарему, повелителька темних ритуалів — і раптом «людина». Я подумки вибачилась. Але з безпечної відстані в цілий вимір мамине обурення мені не загрожувало.

Місце народження: Солтхейвен, Південний схід. Дякуючи Фінеасу Дрейку та його телеграфному стилю — я була готова до такого запитання. Солтхейвен. Маленьке прикордонне містечко на межі зі степами. Дрейк згадував його рівно один раз, у контексті: «Солтхейвен горів п'ять разів за останні тридцять років через набіги степових кочівників. Міський архів не зберігся.» Не зберігся. Яка шкода. Ніяк не перевірити. Мій улюблений тип містечок — ті, в яких горять архіви.

Тип магії: природна. Рослини, і меншою мірою — тварини. Точна відповідь. Абсолютно точна. Те, що рослини мали зуби й полювали на мух — нюанс, не вартий згадки в анкеті. А те, що «тварини» обмежувались виключно павуками... Так тому й «меншою мірою». Не брехня. Просто — економна правда.

Факультет: Бойовий. Я поставила крапку й відклала перо.

Прикладіть палець до знаку внизу — вимагав дрібний шрифт під пунктирною лінією. Я приклала. Знак ледь помітно нагрівся, і по руні пробігла коротка хвиля світла — блідо-зеленого, як молоде листя. Але в самій глибині цієї зелені на мить проскочили ледь помітні темні, майже коричневі іскри, схожі на тріщини в дорогому склі.

Я швидко відсмикнула руку, серце пропустило удар.

Я підняла голову — і побачила, що не одна завершую. По всій аудиторії абітурієнти відкладали пера, прикладали пальці до своїх знаків, відсмикували руки. І тоді — ніби хтось смикнув за невидимі нитки — аркуші зрушили з місця. По одному, по два, по кілька одразу. Вони підіймалися в повітря з легким шелестом, рівняли краї в польоті, складалися в охайну стопку над порожнім срібним постаментом на столі. Без поспіху. Без метушні. Із спокійною впевненістю речей, які знають, куди летять. Хтось позаду мене тихо ахнув. Хтось інший потягнувся рукою — схопити свій аркуш назад — і одразу ж вдав, що просто почухав вухо. Я стежила мовчки. Красиво.

Стіс паперів осів на постамент. Хвиля срібного світла пробігла крізь нього знизу вгору — і анкети зникли. Просто зникли, залишивши після себе тільки легке тремтіння повітря над голим каменем.

Чоловік із короткою сивою борідкою — тим часом узяв зі столу товстий стіс жовтуватих аркушів, підкинув угору єдиним різким рухом і... відпустив. Аркуші розлетілись по залі — але не хаотично. Кожен знав, куди летить. Вони розходились по рядах із тихим впевненим шурхотом і лягали на парти — кожен перед своїм абітурієнтом. Мій приземлився переді мною з акуратним ляском. Я подивилась на нього. Екзаменаційний білет. Щільний аркуш із чітким каліграфічним текстом.

— Тиша, — сказав чоловік. — Перед вами бланк із десятьма запитаннями. Час — дві години. Мінімальний прохідний бал — чотири правильні відповіді з десяти. Удачі. Хоча статистично вона вам не допоможе.

Надихаючий вступ. Я прочитала перше запитання.

1. Дайте визначення магічних Потоків та поясніть різницю між Баченням і Стихійним даром. Тель'Совен, перша глава. Майже дослівно. Я видихнула й почала писати.
2. Опишіть принцип дії артефакторики та її ключову відмінність від стихійної магії. Друга глава. Тель'Совен. Теж знаю. Перо ковзало впевнено.
3. Сформулюйте закон «Енергетичного відкату» та поясніть наслідки порушення балансу для організму мага. Цей розділ я знала добре — батько не раз попереджав про наслідки невмілих маніпуляцій. Перо ковзало впевнено.
4. Поясніть, чому Магія Крові заборонена на території Естерону. Я ледь помітно усміхнулась. Тут я могла б написати есе на п'ять сторінок, включаючи особисті спостереження. Але обмежилась тим, що знала з підручника. Чотири з десяти. Мінімальний прохідний бал — у кишені.
5. Опишіть структуру базового захисного заклинання та назвіть три фактори, що впливають на його стійкість. Я завмерла. Структура. Тель'Совен описувала це в четвертій главі. Я пам'ятала загальний принцип — воля, потік, форма. Але три фактори стійкості? Щось про концентрацію мага... щільність Потоку в місці творення... і третій. Третій. Я написала два з трьох і залишила місце. Може, згадаю пізніше.
6. Що таке «магічний резонанс» і в яких випадках він виникає? Тель'Совен, п'ята глава. Я це точно читала. О третій ночі. Напівсонна. Слова «магічний резонанс» відгукувалися знайомим ехом, але деталі розпливалися, як чорнило у воді. Я написала те, що пам'ятала — загально, розмито, з надією, що часткова відповідь дасть хоча б часткові бали.
7. Опишіть механізм енергетичного розпаду в артефактах та методи його сповільнення для тривалого зберігання активного закляття. Я не знаю. Пил протирати? Написала щось про те, що чисті руни працюють довше, ніж заляпані брудом. Більше ідей нема.
8. Поясніть принцип «правила трьох потоків» у стихійній магії. Не знаю. Не пам'ятаю. Можливо, ніколи не читала. Я перечитала запитання тричі, наче від повторення в голові з'явиться відповідь. Не з'явилась.
9. Яку роль відіграє рунічний каркас в артефакторному процесі? Наведіть приклад. Загальне уявлення — є. Конкретний приклад — ні. Я написала абзац тексту, який балансував на межі між «знаю тему» і «вправно маневрую навколо теми».
10. Теоретично обґрунтуйте неможливість одночасного використання двох протилежних стихійних потоків одним магом. Гарне запитання. Я написала про неминучий внутрішній конфлікт енергій та фізичний розпад магічних каналів.