Розділ 4. Про студентські плани

Зала зустріла мене тим самим організованим хаосом, що й раніше, тільки тепер до нього додався запах смаженої картоплі та чогось м'ясного, від чого мій шлунок видав звук, гідний бойового горна.

Емілі з'явилася миттєво, наче телепортувалася.

— Сідайте ось тут, пані, — вона вказала на невеликий столик у кутку біля каміна. — Тато каже, що для вас окремо залишив порцію тушкованої баранини з овочами. І хліб свіжий, щойно з печі.

Я подякувала і сіла, з полегшенням відзначивши, що з цього місця відкривався чудовий огляд зали. Стратегічна звичка — завжди бачити всі виходи й кожного, хто до них наближається.

Коли переді мною з'явився глибокий глиняний миск із тушкованою бараниною, я на мить забула про всі свої стратегічні звички. І про культурні відмінності. І взагалі про все, крім факту, що їжа існує і вона гаряча.

Баранина танула на язиці. Підлива мала густий, пряний смак, а овочі зберегли достатньо пружності, щоб не перетворитися на кашу. Ґаррош Флінт, при всій трагічності його безнаглядного існування, готував краще за половину кухарок у маминому палаці.

Я відламала шмат хліба і вже потягнулася за другою порцією масла, коли за сусіднім столом почулося щось, що миттєво переключило мою увагу.

— …кажу тобі, Нолане, якщо завалиш теорію магії — до практикуму тебе навіть не допустять!

Я повільно відкусила хліб і прислухалась.

За столом сиділа четвірка молодих людей приблизно мого віку. Двоє хлопців і дві дівчини, перед кожним — розгорнуті книги та купа недоїдених тарілок.

Той, кого назвали Ноланом, — високий хлопець з русявим волоссям, зібраним у хвіст, — драматично поклав голову на стіл.

— Тео, я вчив. Я щиро вчив. Але в мене фізично не вміщується стільки теорії в голову.

— Може, тому що там і так замало місця? — поцікавилася темноволоса дівчина з коротким каре, не відриваючись від свого сувою.

Нолан підняв голову рівно настільки, щоб кинути на неї образливий погляд.

— Ренні, твоя підтримка, як завжди, цілюща.

— Я серйозно, — Тео, другий хлопець — коренастий, з круглим відкритим обличчям і чорнильною плямою на носі — стукнув пальцем по сувою. — Вступні — це п'ять іспитів. П'ять. І кожен — прохідний бал. Завалив один — вільний до наступного року.

Я повільно жувала баранину й слухала. П'ять іспитів. Це вже щось конкретне.

— Гаразд, — подала голос друга дівчина. Вона була світлявою, з круглими щоками та виразом обличчя людини, яка звикла бути голосом розуму серед тих, хто цей розум загубив. — Давайте ще раз по порядку, бо Нолан знову все переплутає.

— Я одного разу переплутав дату…

— Ти прийшов на пробний іспит у неправильний день, неправильний корпус і неправильний місяць, — уточнила Ренні.

— Деталі.

Світлява дівчина терпляче зітхнула і почала загинати пальці:

— Перший день. Зранку — теорія магії. Структура заклять, класифікація потоків, базові закони взаємодії стихій. Без неї нікуди, бо це фундамент.

Теорія магії. Я подумки порівняла з тим, що знала. Тобто — майже ні з чим. У моєму світі магія жриць не мала ніяких «потоків» і «класифікацій стихій». Вона йшла від Темної Богині, через ритуал і волю, і єдиною «теорією» було знання правильних молитов та достатня жертва. Батько розповідав про магію цього світу як казки на ніч — барвисто, поверхнево, без жодної системи. Він і не планував давати мені більше. Навіщо — якщо я мала залишитися вдома назавжди.

— Після обіду — історія, — продовжила світлява. — Кажуть, там половина питань про Війну Розколу і формування Колегії.

— Історія — це найлегше, — самовпевнено кинув Нолан.

— Ти минулого разу назвав Першого Архімага «якимось дідком з посохом».

— А хіба він не був дідком із посохом?

— Він був ельфом, Нолане. Ельфом. Вони не старіють.

Якби я могла потиснути Ноланові руку за цю відповідь — потиснула б. Імена, війни, архімаги — все це осідало в голові десь між «одного разу» і «а далі вже неважливо». Чужа казка, не карта місцевості.

— Другий день, — світлява невблаганно продовжувала. — Математика.

За столом повисла тиша, сповнена колективного жаху.

— Ненавиджу математику, — щиро зізнався Тео.

— Усі ненавидять математику, — погодилася Ренні. — Але артефакторика без неї неможлива, стихійні розрахунки без неї неможливі, навіть дозування в цілительстві — і те через формули. Тому терпи.

Математика мене не лякала. Єдина річ, яку мені передавали без застережень і скорочень. Математика універсальна — єдина мова, яку розуміють обидва світи. І справді: числа не змінювалися від того, чи ти молишся Темній Богині, чи плетеш стихійне заклинання.

— А ти на який факультет подаєшся? — запитав Нолан у Тео.

— Бойовий, звісно.

— Тоді тобі ще й фізпідготовка, — Ренні підняла брову. — П'ятий іспит. Тільки для бойового факультету. Решта здає четвертий — практикум з магії — і вільні. А бойовики після практикуму ще бігають, стрибають і доводять, що вміють не тільки махати посохом.

— Зате! — Нолан раптом пожвавішав і підняв палець. — Зате на бойовому є поблажки з теорії. Якщо здаси фізпідготовку і практикум на високий бал, то з теорії магії та історії достатньо набрати мінімальний прохідний. Мі-ні-маль-ний. Мій брат так і вступив — він міг би корову перекинути через паркан, а от Війну Розколу від Війни Врожаю відрізнити — ні.

— Тому що Війни Врожаю не існує, Нолане.

— Ну от бачиш, навіть я не відрізняю. А брат уже на третьому курсі.

Тео випростався і горделиво розправив плечі. Виглядало це не надто переконливо з чорнильною плямою на носі.

— Я готовий. Дід тренував мене з дванадцяти років.

— Твій дід тренував тебе рубати дрова.

— Функціонально — те саме.

Я подумки підсумувала і відклала ложку.

Математика — впевнено. Фізична підготовка — жриці вал'Корвус тренували тіло нарівні з розумом, тож це теж не проблема.