РОЗДІЛ 6 – Як жити далі?

Рита сиділа, обмірковуючи отриману інформацію. Як тут – у цьому дивному світі усе неоднозначно вийшло. Та напевно вони самі винні в цих проблемах, наробили «справ» у минулому, а тепер їх нащадки страждають, розхльобують наслідки помилок своїх предків. І рокшів шкода, ті взагалі начебто тут не до чого, явно свідомо не просили, щоб їм таку свиню підклали.

Треба ж, лише одна помилка і цілу планету у ворожу реальність викинуло! Вважай примусово, ціла раса на енергетичних вампірів перетворилася, а з іншого боку, може вони з самого спочатку такими були? Хто знає, минуле річ складна, неоднозначна.

Зараз можна тільки припускати, що там насправді трапилося. Хто прав, а хто винен? Може, і рокші мають якийсь гріхи за душею. Рита зараз мала можливість подивитися на цю ситуацію лише під кутом точки зору шамана, а точніше тих знань, якими з ним свого часу поділилися духи. А от що там в голові у рокшыв твориться велике питання! Брали вони участь у будівництві цих міжсвітових дверей чи ні... Це вже таємниця вкрита мороком минулих століть.

Хоча більше схоже на покарання всесвітом обох представників розумних істот, за таке грубе втручання в його будову. Ось вам практично безмежні можливості, користуйтеся, так ні, розумній істоті завжди мало! Наприклад, взяти її власний світ, скрізь знайдуться ті, хто з легкістю готовий піти кістками інших. Ще велике значення має звичайнісінький випадок. Випадок – який непередбачено змінює ситуацію та долю.

Цікаво, а от не підставила би її тоді Ганна, хто знає пішла б вона в те кафе на узбіччі чи ні? Конфлікту точно не було б, може сиділа б зараз спокійнісінько за ноутбуком, розраховуючи свої креслення та малюючи ескізи.

– Аероне, а як ти вважаєш, я з якої реальності? Як далеко розташовується мій рідний світ?

– З нашої реальності, – Аерон м’яко посміхнувся. – Твоя енергетична структура нічим не відрізняється від істот цієї реальності. Так є певні відмінності, але незначні. Швидше за все, ти з іншої планети, може іншого світу, але точно з цієї реальності.

– А як я могла самостійно потрапити до цього світу? Якщо світами ходять лише світоходці? Рижух сказав, я можу бути світоходцем, таке взагалі можливо? – Рита підперла рукою голову.

– Я напевно не знаю цього, ніхто з мого часу не бачив живого світоходця. Ось шаманом ти точно є. Крім того інші світи можуть відвідувати не лише  світоходці, є духи що подорожують різними світами, щоправда, переносити нікого з собою не можуть.

– Я вважаю, що я точно не дух! – засміялася Рити. – Тоді що ми маємо? – вона замислилася. – А я наприклад можу бути нащадком тих світоходців, яких розкидало у минулому по всесвіту? Звідси природна здібність чи талант про який зовсім не знаєш.

– Теоретично все можливо, але навряд, – шаман знизав плечима. – Наші світоходці були так би мовити єдиними і неповторними для нашого світу. В тебе схожа енергетична структура, але вона інша. Не схоже на те, щоб твої предки були нащадками цього світу, хоча… Якщо ти і є сітоходцем, скоріш за все належиш саме своєму світові. Розумієш у кожного світу свої шамани, віщуни, відьмаки, світоходці, та й бозна хто ще. Світ, всесвіт, реальність вони всі самодостатні структуры, можуть бути різні назви, трохи відрізнятися функції, але загалом в одній реальності все, схоже між собою. Треба взяти до уваги, що вона теж постійно розвивається, а ми… Ми бачимо лише деякі її грані. Можна будувати багато різних теорій чому ти опинилася саме тут, саме зараз, та у який спосіб. Наприклад тебе викинуло сюди, тому що цьому світові потрібен світоходець, якщо, звичайно, ти таким є насправді. Будь-якому світу потрібний баланс, тут він порушений. Може, наші світи чимось пов'язані між собою і мають доповнити один одного, щоб стати самодостатніми, тим більше вони точно з однієї реальності. Власне кажучи, саме цю функцію світоходці і виконували, пов’язували та доповнювали світи між собою, змушуючи їх розвиватися. Я не маю точної відповіді на твоє запитання, – він клацнув її по носі пальцем. – Думаю, поступово розберемося що до чого. Зараз вчися бути шаманом, тому що ти їм точно є і я можу поділитися з тобою своїми знаннями. Якщо ти ще й світоходець, рано чи пізно це виявиться. Через місяць з острова повернеться моя тітка, вона сильна віщунка, зможе щось підказати.

– На рокшей можна натрапити будь-де? Вони дуже сильні? – Рита зітхнула та повністю розвернулася до шамана. – Чому вони тебе прив'язали до дерева, адже це було рівнозначно, ну ти сам розумієш…

– Щодо рокшів, – Аерон замислився. – Туди, де багато народу, рокші не лізуть. Їм невигідно нас повністю знищувати, нас же зі свого боку гризе вина за вчинок предків, але природно доти гризе, доки це не стає питанням виживання. Від колишньої нашої могутності мало що залишилося, невеликі поселення, розкидані по єдиному материку. Кожне розташоване недалеко від річок та лісових галявин. В самому центрі – ліс Хараку, де ми зараз с тобою перебуваємо, найстаріший шматочок минулого, можна сказати, серце нашого світу. Можливо, саме з цієї причини цей материк постраждав найменше за інший. Це – священне місце, повне давніх духів. Ходять сюди в основному шамани, решта побоюються, відьмаки ті взагалі третьою дорогою обходять, віщуни та відьми теж бояться заходити, були в минулому погані моменти. Зникали люди і ми шамани з цим нічого не могли зробити. Жінок у нас мало, всі крихкі та тендітні, тому турботи з ними багато, ніхто не відпустить жінку одну. Ну, і з огляду на раніше сказане, що ходимо сюди до лісу тільки ми шамани, а серед жінок таких до тебе було лише дві, і то років п'ятсот тому, то можна сказати, що жінки сюди взагалі не ходять.