Пролог

~Відповіді містяться за 

межами нашої свідомості~

Тепла кава, яка трохи розлилася по дерев'яному столі, і досі відгонила різними відчуттями, які так і літали навколо, не даючи сфокусуватися на роботі. Джулія, підійшовши, до своєї давньої знайомої – кавової машини, почала заварювати нову порцію напою. 

  На пошту прийшло повідомлення, а тому прозвучав короткий звук, схожий дечим на свист. Зоставивши кавову машину працювати, дівчина поглянула, хто ж її турбує в таку пізню пору. Думала, звичайно, що то начальник знов нервує через лічені графіки, за якими навіть Джулія встигати не могла. Та виявилось зовсім інакше. 

  Короткий текст містив підпис загадкового В. Т., і це ще дужче зацікавило бідну дівчину, яка вже третю ніч не могла нормально заснути. Тому під очима, немов натяк на бажання відпочити, або ж на любу відпустку (яку містер Форс аж ніяк не підпише), виднілися темні кола.

  Джулія, сівши на стілець поряд з розлитою кавою, хутенько прочитала зміст повідомлення. І він її добряче здивував: 

«Люба, міс Джулія, пишемо вам з нагоди довгоочікуваного свята, яке станеться незабаром в нашому передмісті. Чекаємо вас. Пройдите через три двері Тімор, які приведуть вас до нашого святкування.

Якщо будуть питання, то перекажіть все крукові. Чекаємо вашого візиту. 

@Ваш любий В. Т.»

Звичайно, Джулія не повірила. Не повірила навіть тоді, коли магічним чином лист зник. Ані у видалених, ані у відкладених його не було. Не повірила навіть тоді, чесно кажучи, коли вранці під звуки гучного дощу до вікна прилетів крук.