Глава 17.4

- Ось тут, - Айт вказав мені на рядки, - говориться, що ментальний щит потрібно уявити ковдрою або плащем, - він прикусив губу задумавшись і додав: - може, мається на увазі, що потрібно уявити щит матеріальною, а не реальною ковдрою?

Тільки в книзі йшлося про накидання щита на себе. Хоча, може й справді спробувати цей метод?

- Гаразд, - вирішила я, - пробуємо! Не вийде – шукатимемо далі.

Мені вперто не давалось матеріальне уявлення щита, все дурниці якісь у голові спливали. То піна мильна, то бруд. Я від злості відкинула голову і раптом зрозуміла, що щит повинен бути немов хмара або туман. Невидимий, невловимий і, водночас, його неможливо розбити.

Спробувала так. Але, чорт забирай, так теж не виходить! Ну чому я така погана в менталі?!

- Іммі, - намагався втішити мене Айт, після чергової невдачі, - все вийде, ось побачиш. Не цей спосіб, то інший!

Але ні інший, ні третій, ні навіть п'ятий способи не виходили. Я впадала у відчай від своєї нездатності допомогти команді. Бісить!

- Все досить! - хлопець забрав книги і сховав їх у сумку.

- Ти що робиш? – крикнула я на нього. – Нам треба далі займатися!

Він узяв мене за руки.- Іммі, тобі треба зробити перерву, - погладжуючи великим пальцем мої долоні, сказав він. - Завтра розкажеш про свої спроби ректору та запитаєш, чому не виходить.

- Мені страшно, Айт, - опустивши голову, зізналася я, - що якщо через мене щось піде не так? Часу лишилося зовсім мало, у нас навіть тижня немає!

Він притиснув мене до своїх грудей, укутав у міцних обіймах і зігрівав мене жаром свого тіла.

- Набагато гірше буде, якщо ти звалишся з перенапругою, - прошепотів він мені на вухо, - повір мені.

Він ще багато чого говорив, такого приємного і заспокійливого, що мені справді ставало краще. А його впевненість, що все буде гаразд, поступово передавалась і мені.

- Сподіваюся, я нічому не завадила? - огидний голос Естель пролунав зовсім поряд.

Айт не випустив мене зі своїх рук, але я відчула, як напружилися його м'язи, ніби він уже готувався до удару.

- Що ти тут забула? - не повертаючи до дівчини голови, роздратовано спитав він.

Мені, якраз, було добре видно дівчину та всі її гримаси у тому числі. Вона злобно скривилася, трохи вишкірилася навіть і стиснула кулаки.

- Я стежу за моральним виглядом деяких учениць, - з презирством повідомила вона.

- Повторю ще раз, - вже гарчав Айт, - саме тут, що ти забула? Іміт жодного разу не порушила той самий моральний образ учениці, про який ти тут так дбаєш!

- Ти просто захищаєш свою підстилку! - верещала Естель.

От чорт! Не можна було цього казати, курка ти тупа! Як тепер заспокоїти дракона, що рветься назовні?!

В очах хлопця затанцювали іскри, тіло тремтіло від злості та люті, навіть луска почала з'являтися місцями. Погано, погано, погано!

- Я вже говорила тобі, - огризнулася я, - якщо ти знаєш лише такі способи привернути увагу до себе, то це твої проблеми. Не всі такі, але щоб це зрозуміти потрібен розум, а звідки йому взятися у тупої курки!

Ні, мені не шкода її, я захищала Айта. Якщо він нападе на цю дурепу, його можуть відрахувати з академії, а то й зовсім засудити і стратити. Може, саме цього вона й прагне?

Хлопець пирснув, луска зникла, але ось іскри з очей нікуди не поділися. Він все ще напружений, найменша провокація і він обернеться на дракона. А ось Естель, навпаки, сердито загарчала.

- Ви пошкодуєте! Здохнете, як собаки підзабірні! Ви навіть не уявляєте, на що я здатна!

- Що тут відбувається?!

Та що за день? Я подумки заволала від досади. На острівець завітав ще один огидний тип - Шангле, щоб йому було порожньо!

- Студентка Конте, спробуйте пояснити, що Ви тут збиралися зробити? - вкрадливо спитав він.

Ми з Айтом ошелешено переглянулися. Він зараз справді відчитує Естель, а не накидається зі звинуваченнями на нас?

- Ви повинні їх покарати! - верещала дівчина. – Ці двоє порушують правила академії! Вони тут розпусту влаштували!

Ха, у Шангле навіть око затремтіло.

- Ви у своєму розумі?! - гаркнув він на неї, - до відбою ще година, побачення та обійми правилами не заборонені, та на вас навіть не напали! Негайно за мною, студентка Конте, поговоримо про ваші викрутаси!

- Але ... - засмутилася Естель.

- Негайно! - і повернувшись до нас, додав: - відбій через годину, порушете - відпрацьовуватимете, і ніхто вас не звільнить від цього!

Вони пішли, а ми з Айтом дивилися їм услід з відкритими ротами.

- Це що було? - нарешті видавила я з себе.

- Поняття не маю, - відповів староста, все ще спантеличений.