18

Дію не замуровували. Їй «подарували» помічниць. На всі випадки в житті.

Захотіла тістечко в постіль, дівчина, яка дрімала під вікном, виглянула за двері і когось за ним послала. Захотіла навчитися вишивати (ніколи ж не пізно, правда?), літня жінка прийшла з кошиком ниток і провела докладний урок. Захотіла погуляти в саду, ось тут вже тих помічниць набігло зо два десятка, і ні на крок не відстануть, а то хтось візьме і принцесу вкраде. Наприклад, ще один дракон. Чим тому дракону завадять якісь помічниці Дія питати не стала. І так зрозуміло, що знущаються. Можливо навіть батько.

Йому з самого початку не подобалася ідея з тією мандрівкою і польотом вночі над материком. Він вважав, що того симпатичного пройдисвіта можна в простіший спосіб ловити в ніжні жіночі обійми. Але сперечатися не став. З драконами взагалі не посперечаєшся особливо. Навіть якщо вони твої власні діти.

— І довго це триватиме? — спитала Дія у чергової помічниці, яка принесла прохолодний компот, а то раптом бідній дівчинці пити хочеться, але вона цього не розуміє. Бо зосередилася на милуванні рожевими квіточками.

— Що саме? — спитала помічниця и сонячно посміхнулася.

— Йдемо до батька! — вирішила Дія і пішла.

І якщо в нього зараз хтось там засідає, це цілковито його проблеми. Їх проблеми. Спільні. Батька і засідателів. Не можна ж так знущатися з молодої і привабливої дівчини, яка просто хотіла собі побачення. Без помічниць, які хороводи будуть водити і комарів віниками відганяти про всяк випадок.

***

Капітан Рід на відміну від Дії не сіпався. Він лежав на підлозі і планував викрадення дракона.

На перший погляд це була занадто вже складна справа. Ну, якщо припустити, що дракона будеш садити на коня, чи в карету, чи навіть на шебеку, не обов’язково прив’язуючи до щогли.

Але на другий… На другий капітан згадав що Дія таки дракон. Великий і крилатий. І найскладніше буде до неї дійти і вмовити втекти. А там вона вже його понесе не своє побачення. Хоч на спині хоч в пазурах.

Головне щоб цієї втечі ніхто зайвий не побачив. А то вирішать ще капітана Ріда від дракона рятувати. Ага, за половину корабля, звання капітана в майбутньому і ту саму закопану скриню. Чи іншу якусь скриню. З них станеться.

— Капітан, не робіть цього, — тихо попросив Малик, який слідкував в вікно за переміщеннями обіцяних охоронців капітанського спокою.

— Чого не робити?

— У вас занадто замріяний погляд. Ви хочете зробити якусь дурницю. Він у вас був такий же, коли ви вирішили принцесу рятувати.

— Значить хороша ідея, — кивнув сам собі капітан і до замріяного погляда додалася не менш замріяна посмішка.

Малик сумно видихнув.

І от що з ним зробиш? А з вигляду доросла людина. Недаремно кок просив дивитись за ним, щоб в халепу не втрапив.

Щоправда, боятися халеп уже занадто пізно. Навіть Малик розумів що від принцеси тепер при всьому бажанні не втечеш. А капітан і тікати не хоче. Подобається вона йому. Навіть страшною і крилатою.

— Збоченець, — тихенько сказав юнга і став далі дивитися що роблять охоронці. Бо охоронцям там було нудно. І вони то в карти під кущем грали. То до служниць з кошиками загравали. То джмеля юрбою ганяли. Якісь не занадто уважні охоронці, якщо подумати.

***

А по місту тим часом тихо і мирно розповзалися дивні чутки.

Тим чуткам вистачило всього одного ранку на те, щоб ніхто вже не міг зрозуміти звідки вони взялися і що ж там було на початку. До обіду чутки навіть сперечалися одна з одною.

В одній з чуток говорилося, що дракон принцесу викрадав не просто так. Що поки вона в нього там сиділа, він її навчив кликати на допомогу інших драконів. Бо без драконових уроків — ніяк. Насправді, навіть нинішній король колись ходив до драконів вчитися, просто він був хлопцем і це було не так помітно. Ну, поїхав юнак полювати. Ну, вполював щось таке велике, що місяцями волік здобич додому. Ну, буває. Ніхто, правда, не пам’ятав щоб король колись надовго пропадав на полюванні, але то не показник. Може просто народу про те не розповідали. І про принцесу б не розповіли. Якби не та дурепа, яка про це почала кричати. Ось і прийшлося заразом чоловіка принцесі шукати, заради збереження таємниці. А то навіщо ще дракони красти можуть?

І тепер принцесу з її капітаном краще не чіпати, а то дракони зжеруть. По іншій версії проклянуть. Страшним драконовим прокляттям.

В іншій чутці розповідалося, що все діло в капітані. Що насправді він колись знайшов якийсь покинутий храм невідомого божества жіночої статі. І зумів зробити щось таке, що це божество прокинулося і почало всяко йому допомагати (можливо просто з нудьги). А видати принцесу заміж за таку хорошу людину, яка спати не дає, то взагалі святе. І якщо хтось капітана якось не так зачепить, то це божество як розгнівається… ну, ви ж знаєте про того дурня, якого ледь кочергою в істериці не вбили. Чи міг цей найманець більше зганьбитися при його-то професії?

Так-так, то в тієї богині почуття гумору таке. І взагалі, жінка, якій виспатися не дали, краще вже її не чіпати, і того капітана також. Може вона сама його прибити хоче, якось дуже екзотично. Або життя тим весіллям зіпсувати.

А іще хтось бачив в палаці справжнього привида, який пообіцяв щось страшке тому, хто завадить щастю принцеси. Чи щастю капітана, по іншій версії. Була навіть версія по якій він потомок стародавнього королівського роду. Останній. І привид прибіг в палац щоб повернути цьому роду колишню велич. Так-так, через одруження з принцесою.

Ви ризикнете зв’язуватись зі стародавнім привидом, якому не дає спокою та велич? Ось и не потрібно.

Були й більш екзотичні чутки. Починаючи про те, що принцеса насправді русалка, як і її матінка. І це саме море їй капітана підкинуло, бо це морю так хотілося. І закінчуючи дуже вже дивно чуткою про те, як по місту бігала смугаста кішка з крилами і страшно шепотіла, що якщо весілля не буде, то острова під воду підуть. Ця кішка точно знала. Їй розповіла черепаха, на якій острови тримаються. Навіщо черепасі весілля? А хто її знає? Може вона просто така от романтична особистість.