Глава 5. Стелла  

Кіра тільки похитала головою, не встигнувши нічого сказати, як Стелла продовжила. 

— А мені вчора його одногрупник Кір прислав цілий кошик лілій під двері квартири, — Стелла закрутила локон на палець. — Уявляєш? Лілії! У грудні! І де тільки адресу дізнався?! Він явно хоче справити враження. Каже, що його батько має мережу заправок, і він може катати нас на катері все літо. А Макс… — ні на мить не змовкала Стелла, раптово перестрибуючи з теми на тему. — Кіро, ти хоч раз можеш дати йому шанс? Він же красунчик, грає в теніс і має прес, про який мріють усі дівчата факультету. 

— Макс зануда, — відрізала Кіра. — Він хоче водити мене в кіно на мелодрами. А я хочу того, від чого закипає кров. 

— Кіро, ну досить бути такою загадковою! — Стелла крутила в руках дорогий браслет, не помічаючи, як поруч із Кірою повітря стає трохи холоднішим. — Ти знову ігноруєш повідомлення від Макса? Він уже третій день обриває мені телефон, питає, чи прийдеш ти на закриту паті. Каже, що ти — єдина дівчина, яка дивиться на його тачки так, ніби це старі самокати.

Макс, третьокурсник того ж юрфаку й син великого забудовника, справді не давав Кірі спокою. Він звик бути хижаком у своєму середовищі, але поруч із Кірою відчував себе скоріше кроликом, який помилково вирішив, що вовк — це просто великий собака. Він не знав, що під капотом її вугільно-чорної “Стріли” ховається сила, здатна стерти всі об'єкти його батька в один енергетичний розряд.

— Твій Макс забагато про себе думає, Стелло, — ліниво відповіла Кіра, гортаючи конспект з теорії держави і права вже в коридорі біля аудиторії. — Передай йому, що якщо він ще раз спробує заблокувати мій виїзд з парковки своїм монстром, я просто проїду крізь нього. Буквально.

Стелла засміялася, вважаючи це метафорою. Вона не бачила, як за спиною Кіри на стіні аудиторії на мить проступила тінь величезного пса, а Забіяка, що невидимим духом сидів на підвіконні, випустив примарні пазурі, придивляючись до дорогої сумки подруги.

Діана знала про цих Кіриних “друзів”. Вона бачила Макса здалеку і лише іронічно посміхалася. Син забудовника, який намагається справити враження на доньку колишнього янгола й демониці, — це була комедія, яку варто дивитися з попкорном. Але водночас це був ідеальний камуфляж. Поки Кіра крутилася поряд зі Стеллою й Максом та іншими такими ж хлопцями й дівчатьми, вона була просто складною дівчиною з багатим бекграундом, а не спадкоємицею Ашшрів, здатною почути кроки легіонів Абаддона за горизонтом.

— Слухай, — Стелла нахилилася ближче, — Макс сьогодні влаштовує перегони на виїзді з міста. Каже, там буде справжній Абаддон — він десь почув це слово і тепер вставляє його всюди, думаючи, що це крутий сленг.

Кіра закрила конспект. 

— Абаддон, кажеш? Ну що ж, Стелло. Скажи Максу, хай готує свою машину. Сьогодні я покажу йому, що буває, коли справжня темрява виходить на трасу.

Стелла, глянувши на подругу, тільки здивовано знизала плечима, не розуміючи, чого та раптом розсердилася. 

— Мені не потрібен ні твій тенісист із заправками, ні той синок забудовника, — Кіра дістала з сумочки маленьке дзеркальце, а коли глянула в нього на своє обличчя, на мить здалося, що за її спиною вигулькнула якась тінь. 

Стела, слухаючи слова Кіри, тільки розгублено кліпала очима, бо переконати подругу їй ніяк не вдавалося…