Розділ 28. Кабінет князя пітьми                 Глава 1. Окремий вид спорту   

Теперішнє, Еребус

Повітря в кабінеті князя пітьми наелектризувалося за лічені секунди. Моргана, остаточно втративши людську іпостась, миттю обросла чорною лускою і з випущеними пазурами кинулася на сестру, намагаючись дістати її крила. 

Вона нагадувала поламану тінь, що вирвалася з-під контролю, а її очі горіли не пекельною магією, а чистою жіночою істерикою, накопиченою за століття, як вона думала, принижень.

— С-сука! — верескнула демониця. — Ти проссс-сто…

Скло у дверцятах антикварної шафи вкрилося павутиною тріщин, а ящірки-шпигуни на стелі просто попадали на підлогу від ультразвуку. Цей звук мав би паралізувати будь-кого, але тільки не Карміллу, яка теж трансформувалася, бо знала, чого чекати від старшої сестрички Ашшр. 

Гелларіель, який ці високі сімейні стосунки бачив уперше, різко кинувся вперед. Його крила, що займали добру половину кабінету, здригнулися, і з пір’я зірвався потік білого вогню, від якого несло озоном. У світло небесного воїна додалася енергія його гніву, і цей гнів мав спопелити Моргану на місці. 

— Нііі! — Кармілла зреагувала швидше, ніж будь-хто інший. — Не треба! 

Молодша Ашшр миттю кинулась напереріз янгольському вогню, врізалася в Моргану своїм тілом, збиваючи ту з ніг, і затулила її собою. Біле полум’я вдарило Карміллу в спину, розтікаючись по її шкірі, як тепла вода. Вона навіть не здригнулася. 

Світло омило її плечі, підкреслюючи кожен м’яз, і на мить вона здалася ще більш величною, ніж сам янгол — демониця, яку не бере небесний вогонь, бо вона сама стала його частиною. Вогонь Гелларіеля не міг її обпекти — він був налаштований на її суть, як ключ до замка. Старий Дідько лисий, побачивши таке, тільки гмикнув зі свого кутка, звідки спостерігав за всіма, не поспішаючи втручатися. 

Як же! Тепер він і справді побачив, що цей… небесний по-справжньому любить їхню… пекельну. А це вже зовсім інші розклади, але краще не бігти поперед… коротше, не поспішати поки у пекло до котлів.  

— Гелле, відставити вогонь! — крикнула Кармілла, не повертаючи голови. — Вона моя сестра. Я сама її вб’ю, коли настане час і якщо дістане, але не сьогодні й не так! Я не дозволю тобі замарати пір'я цією пекельною жовчю, вона того не варта!

Моргана під нею хрипіла, намагаючись видертися, але Кармілла тримала її міцно. Пазурі княгині скреготіли по паркету, залишаючи глибокі борозни, з яких сочилася димна отрута. 

— Пусти! — плювалася вона отрутою. — Ти… ти завжди забирала найкраще! Навіть його вогонь тебе пестить, а мене має спалити?! Ти навіть у пеклі знайшла спосіб пахнути небом, ненавиджу!

Кармілла, чия демонська іпостась була вкрита міцною бронею, просто вгатила сестру лобом у лоб, щоб та трохи заспокоїлася, і підвелася. Звук удару був такий дзвінкий, що навіть Дідько в кутку схвально гмикнув. Він у таке ніколи не втручався, воліючи спостерігати збоку. Нехай дуріють, поки молоді, потім самі не хотітимуть. 

— Моргано, у тебе обгоріли не тільки брови, а й мізки. Сядь і не відсвічуй, поки я не передумала. І прибери свої кігті від моїх чобіт, вони коштують набагато більше, ніж твоя вірність чоловікові, — озвалась молодша Ашшр. 

Азара ж спостерігала за цим захопливим дійством із холодним зацікавленням майбутнього адвоката, який фіксує процесуальне порушення. “Отже, небесний вогонь не бере маму, бо він “налаштований” на любов, а мама виховує сестру по-своєму, бо сімейні цінності тут — це окремий вид спорту”, — промайнуло в її голові.