Глава 4. “Саме не розсмокчеться…” 

Вираз обличчя мене у дзеркалі не змінюється. Навпаки, скепсису стає ще більше. Бо дзеркальна я знаю правду: Кармілла Ашшр завжди сплачує свої рахунки, бо страшенно не любить мати боргів. Зараз важливо прорахувати кілька варіантів власної поведінки, щоб ніхто навіть не дізнався, що я не просто вагітна, а вагітна від Янгола. Бо це буде справжньою катастрофою, а я — демонська мисливиця — сама перетворюсь на дичину для тих, хто як вогню Люцифера боїться таких напівкровок. 

Тож обіцяю собі, що якщо Моргана бодай дізнається про Гліба, я видеру їй серце раніше, ніж вона встигне покликати свою підручну вардію з Бааалом на чолі чи Люціана, який давно мріє виставити мені зовсім інший рахунок. 

— Тоді обом це не зійде з рук. Ні Небу, яке випалило тобі пам'ять, ні Пеклу, яке змусило мене це зробити.

Моя рука мимоволі опускається нижче, до живота. Відчуваю, як під долонею пробігає ледь помітна іскра. Це не людське серцебиття, бо термін моєї вагітності ще дуже малий, дитина почне битися пізніше. Це була вібрація чистої янгольської сили, яка вже почала конфліктувати з моєю темною природою. Схоже, ця вагітність буде для мене дуже непростою, але я повинна зберегти дитя, яке подарував мені той, кого я досі кохаю більше за своє життя. 

Моя власна сутність теж час від часу намагається відторгнути цей чужорідний світлий об’єкт, але материнський інстинкт, про який я раніше й не здогадувалася, вибудував навколо малечі непробивну стіну. Я вже знала, що це дівчинка, а у сні вона навіть сказала мені своє ім’я, тож нашу з Геллом доньку звати Азарою. 

І зараз вона для мене була єдиним реальним якорем у цьому божевіллі.

— Не чіпай малу, вона ще спить. Ти краще про справу думай, коханко небесного Воїна… Подумай, як ти збираєшся ховати цей “сюрприз” від нашого Люціана й інших вищих. Він же в нас чутливий до таких речей… — Дідько явно насолоджувався моїм станом. — Люціан уже починає принюхуватися. Він вчора питав, чому від твоєї квартири тхне не пекельною сіркою, а озоновим перегаром.  

— Скажи йому, що я купила нову пральну машину з функцією іонізації, — хіхікаючи, подумки порадила Дідові. — Він повірить, він у техніці нуль. 

— Геніально, — хмикнув Старий. — Тільки не забудь додати, що вона ще й відбілює ауру. Бо твоя зараз виглядає так, наче її жував мій цербер, а потім виплюнув прямо під стіни Лаври. 

Намагаюся посміхнутись, і це мені майже вдається, та ключове слово тут: майже. 

— Твоя дитина, Діанко, через місяць почне світитися на весь Еребус, якщо нічого не робити, а просто чекати, що саме розсмокчеться, — прогримів голос Дідька, і я знала, що він має рацію. — Не розсмокчеться. 

Тож, як я розумію, у мене було дуже мало часу. До того, як моя люба сестра Моргана, чий ніс чує запах зради за милю, відчує дивну зміну в моїх вібраціях. А Моргана не просто відчує, вона з превеликим задоволенням використає це як привід, щоб остаточно викреслити мене зі списку спадкоємиць нашого з нею спільного роду Ашшр. 

Уявляю її здивоване і задоволене обличчя, на якому застигає огида, коли вона зрозуміє, що я ношу під серцем напівкровку. Це була б її найкраща вечірка, про яку вона навіть не мріє, бо не здогадується про таку можливість.

Тож мені треба вже зараз подумати над тим, як врятувати не тільки себе, а передовсім ненароджене немовля. Плоть від плоті мого коханого Янгола. Мого ненависного Янгола… А для цього мені потрібен був план. І не просто план, а прихисток, де закони нашої ієрархії не діятимуть.