Глава 14

- Ну чесно, я також не знала, що ти тут тусуєшся! - намагаюсь бути приязною..
- Та таке, трохи змінив кругозір:) - знову із своєю "сяючою" посмішкою відповідає Марк і додає:- Ти тут сама? Чи з друзями? 
- З хлопцем! - і ні, це не мої слова, адже тут як тут з'являється Стас. В нього чуйка коли зі мною починають спілкуватися хлопці? Чи на мені стоїть прихована камера? 
- З хлопцем? Амеліє? - побачивши Стаса, який став біля мене, здивовано перепитав той..
- А що тебе так дивує? - знову питала не я, а мій "любий хлопець".
- Все! Амеліє, я гадав, що тобі подобаюсь! Для чого я купував тобі ті дурнуваті квіти? - трохи розлючено перепитав Марк..
- Бо ти довбень! - звичайно це знову промовила не я..
- Стас, годі! - зупиняю свого недо хлопця, який не дає мені навіть пів слова вставити, а тоді звертаюсь до нашого опонента:- Марк, я не давала тобі ніяких обіцянок! Ти ж нормально приймав мої відмови, чому тепер маєш якісь претензії? 
Але Марк мовчав, досі шоковано споглядаючи то на мене, то на Стаса. Якщо чесно мене більше дивували його дурнуваті питання..Адже я завжди запевняла його, що ми ніколи не будемо разом! Я не давала йому ніяких обіцянок чи марних надій. Тому в принципі він самим винен у своїх фантазіях та мріях. Що ж не вийде йому одружитись на багатій дівчинці та отримати частину сімейного бізнесу. Як то кажуть - облом! 
- Поки твій друг все пережовує, подаруєш мені танець? - раптово шепоче Стас, від чого в мене чомусь по тілу пробіглись мурашки..Що за..дивна реакція така? 
Та навіть не встигаю погодитись, чи хоч кивнути головою, як вже опиняюсь в обіймах хлопця, який вправно кружляє зі мною у танці..
- Стас, от скажи чесно, ти настільки хочеш добре грати свою роль? Чи справді ревнуєш мене? - запитую, посміхаючись..
- Принцесо, давай не будемо псувати цей вечір! - відмахнувшись від мого питання, запропонував хлопець.. Гаразд, не будемо так не будемо! Але дещо все таки мене турбує:
- Але я всеодно тобі його зіпсую:) 
- І чому це? - той здивовано піднімає брову.
- Я дуууже голодна! - тихо скиглю йому на вухо.. Ну бо справді, він ж обіцяв, що нагодує мене, а одним коктейлем я точно не буду сита! 
- Чорт, я і забув! - трохи призупинивши танець, відповів мій хлопець.
- Ще не все втрачено! Але прошу, давай поїмо в іншому місці. Тут занадто багато шуму, і хлопців також:) - багатозначно натякаю на його "ревнощі". 
- Можемо поїхати до мене та замовити піцу! - пропонує він, ніби не розуміючи натяків..
- До тебе? А дядько не буде проти? - перепитую я..
- А до чого тут дядько? Ми поїдемо до моєї квартири! - спокійно, трохи ошелешує хлопець..
- Твоєї квартири? Я думала, що ти живеш із дядьком!
- Живу! Ця квартира дісталась мені в спадок від покійних батьків..Я там рідко буваю, але можемо туди поїхати! 
- Стас, якщо тобі не хочеться, то можемо поїсти на будь якій заправці, або просто відвези мене додому і все! - висуваю свої аргументи, щоб сильно його не напрягати..
- Амеліє ти серйозно? Хочеш до батьків? Або їсти на заправці? - здивовано, але з посмішкою перепитує той..
- Чесно? До батьків не дуже! А заправка видається не такою вже й поганою ідеєю! 
- Ти божевільна дівчина:) - насмішкувато говорить хлопець.. Сам він божевільний! Я нормальна завжди, ну майже завжди:) 
- Ти й так сьогодні цілий день зі мною возишся! Ми напевно вже набридли один одному! Я не хочу завдати тобі ще більше незручностей! - промовляю я, помічаючи проникливий погляд його темних очей.
- Ти ж моя дівчина - це все нормально! - натомість виправдовується він.
- Фіктивна! Фіктивна дівчина! - наголошую я - І не нав'язлива! 
- Гадаю твої батьки будуть тільки раді, якщо ти будеш більше часу проводити зі мною..
- Вони так! Але ти схоже, що ні! 
- Амеліє ти дуже дивна дівчина! Одним словом ми їдемо до мене і це не  обговорюється! - ствердно заговорив мій недо хлопець.. Якийсь він занадто добрий зі мною сьогодні.. На нього це не схоже! 
- Я ще зможу посперечатись? - з легкою посмішкою жартую я..
- Ти можеш все, що тільки захочеш! Але зі мною краще не сперечатись! - прошепотів натомість він у моє вухо.. І знову моєю шкірою пробіглась зграйка мурах. Чорт, та що ж це таке? 

На моє щастя Амелія більше не стала сперечатись і слухняно сіла до мого авто.. Але от чому я так дивно поводився краще не питайте! Бо я і сам не знаю чому! Хоча ні, знаю тільки одне - не хочеться мені її відпускати до тих пришилепкуватих батьків, та й самому не хочеться додому. Загалом, зараз мені з нею добре, поки що! 
Через кілька хвилин ми під'їджаємо до будинку де розташована моя квартира. А коли опиняємось біля її дверей, то наперед я попереджаю дівчину, що там може бути не прибрано, але та тільки посміхається кажучи, що бачила багато не прибраних кімнат, і її це не лякає.. Цитую її слова:" Ну не розійдусь я з тобою тільки через те, що ти не прибрав у квартирі!" Це мене звичайно потішило і я нарешті запросив дівчину всередину! 
- Ну знаєш, все не настільки погано! - описала вона свої перші враження - За твоїми словами я гадала, що тут буде багато пляшок від пива та коробок від піц. А тут таки доволі миленько! 
- Що до піци, замовляємо доставку? Чи може ти ще щось хочеш? - перепитую я, шукаючи в інтернеті підходящий магазин..
- Хочу щось солоденьке! - закліпала оченятами вона.. Отже солоденьке, гаразд, хай буде! Киваю головою та роблю замовлення! 
- Чорт! - знову чую голос Амелії, що долинає із кухні. І що вона там змогла вже натворити? Та коли прибігаю, то не бачу жодних ознак катастрофи, тільки її шокований вираз обличчя..
- Щось трапилось? 
- Мої батьки! От що трапилось! Щойно прийшло повідомлення від мами: "Амеліє, ми поїхали до тітки Корнелії в інше місто, будемо за два дні! Тому розважайся із Станіславом. І не нароби дурниць!" - із злістю вона дочитала це повідомлення, а потім з іронічною посмішкою додала:-  Розважайся із Станіславом. Вони божевільні просто! Ми тільки сьогодні сказали їм, що зустрічаємось і гадають, що я вже зможу жити у тебе! Які ж вони нестерпні!! Оо, я їм цього так просто не подарую, я поїду до своєї хрещеної і поживу у неї ці дні! 
- Хей, не заводься ти так дурненька! Я ж не виганяю тебе із квартири! Можемо разом тут пожити ці два дні! - пропоную свої аргументи.. А то мій дядько також не правильно зрозуміє, якщо я скажу, що Амелія поїхала жити до своєї хрещеної, а я навіть не спромігся її зупинити і залишити в себе! 
В той же момент дівчина здивовано поглянула на мене, посміхнулась та кинулась в обійми із словами:
- Дякую, мій фіктивний коханий хлопче:) 
- Звертайся, фіктивна дівчинко! - жартуючи відповідаю я, вдихаючи приємний аромат її волосся..