«Модельний» удар під дих

Ввечері того ж дня Яна вирішила зайти до великого супермаркету. Настрій був піднесений: вона мугикала собі під ніс якусь романтичну мелодію, вибираючи авокадо, і час від часу перевіряла телефон — чи не написав Назар.

І тут доля вирішила підкинути їй черговий сюжетний поворот.

Проходячи повз відділ із винами, Яна застигла як укопана.

За п'ять метрів від неї стояв Назар. Але не один.

Поруч із ним витанцьовувала дівчина... ні, не дівчина, а ходяча ілюстрація з журналу Vogue! Висока (навіть біля Назара не здавалася дрібною), з довжелезними від вух кінцівками, розкішним білявим волоссям та в обтягуючій сукні, яка не залишала місця уяві. Вона голосно сміялася з чогось, що казав Назар, і — о жах! — грайливо клала свою долоню йому на передпліччя.

А що робив Назар? Назар посміхався! Тією самою білозубою, чарівною посмішкою, якою ще вчора ввечері дивився на Яну!

Усередині Яни щось голосно клацнуло. Романтичні метелики в животі миттєво перетворилися на лютих шершнів.

«Що?!» — подумки закричала Яна, стискаючи бідне авокадо так, що воно мало не перетворилося на ґуакамоле. — «Він мені розказував про "чекав тільки тебе", а сам тут із довгоногою Барбі винчик вибирає?! Рятувальник роду людського, блін!»

Вона рішуче випрямила спину, натягнула на обличчя найбайдужішу, найсуворішу маску «незалежної бізнес-вумен» і покрокувала прямо на них, котячи свій візок як танк на передову.

— О, Назаре! Привіт! — найсолодшим і найфальшивішим голосом у світі мовила Яна, зупиняючись поруч. — Не сподівалася тебе тут побачити. А ти, я дивлюся, заступив на нову «чергову зміну»?

Назар обернувся, і в його очах на секунду промайнув щирий подив, який миттєво змінився хитрою, розважливою посмішкою. Він одразу зрозумів усе: і вираз обличчя Яни, і те, як вона стискає ручку візка.

— О, Янко! Привіт, старенька, — спокійно сказав він, показуючи на блондинку. — Знайомся, це...

— Я Карина! — щебетала білявка, оглядаючи Яну з ніг до голови з легким подивом, ніби розглядала школярку, яка заблукала у дорослому відділі. — А ти... молодша сестра Назара?

Яна ледь не вдавилася власним повітрям. «Молодша сестра?!»

— Я — близька подруга його сестри! — відрізала Яна, гордо підвівши підборіддя. — І взагалі, я поспішаю. У мене побачення. З дуже дорослим і дуже зайнятим чоловіком. Щасливо залишатися, «рятувальнику»!

Вона круто розвернулася на підборах і гордою ходою покрокувала до кас, насилу стримуючи бажання кинути в Назара пакетом із картоплею.

А позаду неї пролунав короткий, оксамитовий сміх Назара, який явно зрозумів, що ревнощі його «старенької» палають яскравіше за будь-яку пожежу ...