Через дві години Яна, умита, переодягнена та з чашкою найміцнішої кави, сиділа на кухні в Олі.
Оля слухала розповідь подруги з відкритим ротом, перманентно випускаючи з рук то ложку, то серветку.
— І... і що?! — підскочила Оля на стільці, коли Яна дійшла до моменту в салоні машини. — Він тебе поцілував?! Мій малий Назик тебе поцілував?!
— Олю, не кричи, сусіди подумають, що ми тут сатанинський обряд проводимо! — зашипіла Яна, хоча її щоки знову запалали. — Так... поцілував. І взагалі, він сказав, що давно на мене задивляється!
— А-а-а-а! — Оля таки не втрималася і заверещала на всю квартиру, схопивши Яну за плечі й почавши її трусити. — Я так і знала! Я відчувала! Це ж ідеально! Ти перестанеш плакати за тим козлом з Хеппі Мілами, а мій брат нарешті знайде собі нормальну дівчину, а не тих фітоняшок з інстаграму! Янка, ти будеш моєю родичкою! Я вже бачу це весілля!
— Оля! Зупинися! Яке весілля?! Ми просто один раз поцілувалися в застряглій машині! — намагалася остудити її запал Яна, хоча всередині від слів подруги приємно лоскотало.
#2271 в Любовні романи
#440 в Короткий любовний роман
#149 в Романтична комедія
Відредаговано: 02.11.2026