Пригода з «пухнастою катастрофою»

Після кави вони вирішили пройтися парком. Розмова виходила легкою: Назар виявився не лише сміливим рятувальником, а й чудовим співрозмовником із гострим почуттям гумору. Яна майже забула про свою самозахисну позицію «дорослої жінки», аж поки вони не наблизилися до розлогого клена.

Біля дерева юрбилися діти, а з верхівки лунало жалібне, роздираюче душу: «Мя-а-а-у!».

— Ой, боже! Там кошеня! — Яна миттєво підбігла до дерева. На найвищій гілці, метрах у чотирьох від землі, сиділо пухнасте руде кошеня й трусилося від страху.

— Так, не чіпай, — Назар підійшов ближче, оцінюючи обстановку. — Зараз викличу своїх хлопців із драбиною, або сам залізу, тільки куртку зніму...

Але Яна вже уявила себе героїнею. У ній прокинувся материнський інстинкт та бажання довести Назару, що вона теж «щось може».

— Поки ти будеш знімати куртку, воно впаде! Я маленька і легка, я швидко! — вигукнула вона і, не чекаючи відповіді, вхопилася за нижню гілку.

— Яно, стоп! Ти ж на підборах! — вигукнув Назар, але «старенька» виявилася дивовижно прудкою.

За секунду Яна вже дерлася вгору по стовбуру. Спідниця-олівець задерлася і тріщала по швах, одна туфля впала в траву, але вона таки дісталася заповітного пухнастика.

— Допоміг... ой, піймала! — радісно вигукнула Яна, схопивши кошеня й притиснувши до грудей.

Кошеня, відчувши порятунок, випустило кігті й міцно вчепилося Яні прямо в блузку.

— Молодець, супергерой, — почувся знизу іронічний голос Назара. — А тепер я хочу подивитися як ти злізати будеш?

Яна подивилася вниз. Земля здавалася жахливо далекою. Голова закрутилася, підбори другої туфлі ковзали по корі.

— Назаре... — тонким, переляканим голосом мовила вона. — Я... я здається застрягла. І я боюся висоти!

— Серйозно? — Назар зітхнув, але в його очах палали веселі бісики. — А п'ять секунд тому ти була жінкою-кішкою.

— Не патякай, рятуй мене! — заверещала Яна, коли гілка під нею загрозливо затріщала.

Назар підійшов прямо під гілку, став, упершись ногами в землю, і простягнув до неї широко розставлені руки: — Стрибай. Я спіймаю.

— Ти з глузду з'їхав?! Я ж тебе розчавлю!

— Старенька, ти важиш як мій робочий шолом. Стрибай, бо гілка зараз зламається!

Яна заплющила очі, міцніше притисла до себе руде кошеня і просто сиганула в порожнечу.

Секунда вільного падіння — і вона опинилася в міцних, кам'яних обіймах Назара. Він легко підхопив її, прокрутив у повітрі й притис до своїх грудей. Їхні обличчя опинилися за міліметр одне від одного. Вона відчувала прискорене дихання хлопця і запах його парфумів із нотками кедра.

— Спіймав, — тихо мовив Назар, дивлячись їй просто в очі. — Тепер ти мій офіційний боржник. Другий раз за дві доби рятую.

Діти навколо вибухнули аплодисментами. Кошеня задоволено замуркотіло між ними. Яна відчула, як її серце робить подвійне сальто — і зовсім не від страху висоти.