В затишній кав'ярні Назар замовив для неї лате з ванільним сиропом та великий круасан, а собі — подвійний еспресо.
— Отже, розставляємо крапки, — Назар склав руки на столі й з посмішкою подивився їй просто в очі. — Які до мене претензії, крім того, що я врятував тебе від алкогольної коми та приготував ідеальний омлет?
— Претензія одна: ти — брат моєї найкращої подруги! — Яна підняла вказівний палець. — По-друге, ти на чотири роки молодший за мене! Коли я ходила в перший клас, ти під столом котові казав «дядьку посуньтеся»!
— Яно, чотири роки — це ніщо. Тобі двадцять дев'ять, мені двадцять п'ять. Але якщо порівняти наш життєвий досвід, то це я витягаю людей з палаючих будинків, а ти плачеш через чувака, який купував Хеппі Міл своїй дружині. То хто з нас тут «молодший»?
Яна поперхнулася кавою.
— Ти... ти звідки знаєш про Хеппі Міл?!
— Оля розказала, — усміхнувся Назар. — Вона взагалі дуже балакуча, коли хвилюється.
#2961 в Любовні романи
#598 в Короткий любовний роман
#187 в Романтична комедія
Відредаговано: 02.11.2026