Врятуй мене, мій рятівник!
«Старенька»
Вечір біля офісу видався сонячним і теплим. Яна вийшла на ганок, тримаючи в руках сумочку та намагаючись надати своєму обличчю якомога суворішого виразу.
Біля підніжжя сходів, спираючись на блискучий капот свого позашляховика, стояв Назар. У звичайних джинсах, білій футболці та шкірянці він виглядав так, ніби щойно зійшов з обкладинки чоловічого глянцю.
— О, виходить наша поважна пані, — з посмішкою мовив він, випроставшись. — Ну що, старенька, як робочий день? Пенсійне посвідчення не забула?
— Я ще раз почую це слово, і твій красивий ніс дізнається, як боляче б’ється моя сумочка! — суворо мовила Яна, хоча щоки її зрадницьки спалахнули. — І взагалі, я прийшла лише для того, щоб віддати борг за сніданок і чітко розставити крапки над «і».
— Крапки — це чудово. Я люблю порядок, — Назар відчинив перед нею пасажирські двері. — Сідай, тут неподалік є класне кафе з кавою.
#5210 в Любовні романи
#1087 в Короткий любовний роман
#244 в Романтична комедія
Відредаговано: 30.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
