Робочий сюрприз та «велике повернення»

Через дві години Яна, приведена до ладу, у своєму найкращому діловому костюмі (який мав додавати їй бодай трішки солідності та дорослості) вже заходила до офісу своєї маркетингової компанії.

Голова все ще гуділа, але робочий режим трохи відволікав від думок про 25-річного рятувальника з ідеальним торсом.

Але спокій тривав недовго.

Біля її робочого столу стояв... Вадим. Той самий «чоловік мрії», який ще тиждень тому розказував їй про важке самотнє життя, а вчора купував Хеппі Міл своїй офіційній дружині та двом дітям. У руках він тримав величезний букет червоних троянд та пакет із... бургерної.

— Яночко! — Вадим зробив крок уперед з обличчям каяття, вартим «Оскара». — Я мушу пояснити! Ти все неправильно зрозуміла!

Яна зупинилася, склавши руки на грудях. З її маленьким зростом вона намагалася дивитися на нього як на комаху.

— Вадиме? Ти що тут робиш? І що це за гербарій?

— Яночко, та жінка в МкДональдсі... це моя колишня! Ну, тобто майже колишня! Ми живемо тільки заради дітей! А ті Хеппі Міли... я купував дітям, бо я ж батько! А люблю я тільки тебе! — він спробував простягнути їй букет. — Ну вибач мені, дурневі. Ну буває, заплутався...

Колеги в офісі висунули носи з-за моніторів. Сцена обіцяла бути епічною.

Яна глибоко вдихнула. Усе це засідання з текілою, ранковий сором, футболка Назара — усе це спалахнуло в ній яскравим полум'ям. Вона зробила крок до Вадима, подивилася на букет, а потім на нього.

— Вадиме, — гучно, щоб чув увесь офіс, мовила вона. — Тобі порада на майбутнє: коли брешеш дівчині, переконайся, що її подруга не бачила тебе в соцмережах твоєї «колишньої» дружини з підписом «Наша найкраща відпустка в Єгипті» місяць тому.

Вадим застряг на місці, відкривши рот.

— А тепер, — Яна вказівним пальцем розвернула його на сто вісімдесят градусів у бік виходу, — бери свій гербарій, свій Хеппі Міл і бігом марш до родини! Якщо я ще раз побачу тебе в радіусі кілометра, я викличу МНС. І повір мені, хлопці з МНС приїдуть дуже міцні й дуже незадоволені тим, що ти мені псуєш настрій!

— Та ти... та ти просто психована! — ображено буркнув Вадим, намагаючись зберегти залишки гідності, і швидко покрокував до дверей під приглушені смішки співробітників.

Яна важко видихнула, сіла у крісло й відкинула голову назад. Серце калатало.

І саме в цей момент її телефон дзеленькнув від нового повідомлення з невідомого номера:

Невідомий: «Привіт від МНС. Надіюся, "потерпіла" почувається краще? Нагадую, що за евакуацію та сніданок з тебе належиться кава. Увечері біля твоєї роботи. Відмови не приймаються, "старенька" ;)»

Яна подивилася на екран, і проти власної волі на її губах з’явилася посмішка.