Вираз обличчя Кетлін дійсно одразу змінився. Вона знову спохмурніла:
- Я ж сказала, що не хочу брати м'яча до рук! На твоєму курсі стільки хлопців, попроси кого-небудь іншого! - запротестувала вона.
- Не можу, у всіх плани. Заради мене, чи ні, заради Міранди. Ну, або заради святої мети! - благав Ештон.
- Свята мета обдурити мільйонера? А раптом я схиблю? Адже гра на гру не приходиться! Мені не хотілося б Еше, ... і ти знаєш причину.
- Кетлін, не губи бідного чорношкірого хлопця! Де твоя людська солідарність?! Це ж жорстоко! Я ще довго не зможу купити собі нову тачку і катати дівчаток! Ти руйнуєш усі мої мрії! О, я пропав! - заголосив Ештон, викликаючи сміх у присутніх.
- Він доконає будь-кого, краще погоджуйся, Кетлін. Інакше в його плани ще входить цілування твоїх ніг і фінальне розривання на собі одягу на шматки, - сміючись, додала Міранда. - Поїхали, розімнешся. Кетлін, потрібно відпустити те, ... що тримає. А раптом виграєте, адже цей хитрун не сказав, що вони з Шейном домовилися поділити гроші навпіл? Так що візьмемо свої відсотки, так, Еше?
- Ну, якщо не відступати від законів статевої дискримінації, то мені 70%, вам 30%.
- Ну не нахаба ?! Пройдисвіт ще той. Тобі потрібно було зайнятися політикою, а не економікою! - жартома стукнувши брата, вигукнула Міранда.
- А краще відразу в цирк, - зауважила їм Ізабелла.
- А це хіба не одне й те саме? - скривився Ештон, підморгнувши місіс Вілкінс. - Кетлін, погоджуйся, шанс обіграти багатого хлопчика випадає дуже рідко.
- Гаразд, приєднуюсь, - приречено зітхнула Кетлін, невдоволено хитаючи головою. - Ти, звичайно ж, майстер шантажу і маніпуляції. Боюся, що розривання одягу на шматки я вже не винесу.
Невелика обгороджена площадка. З глядачів тільки Міранда, та потерпілий Шейн. Вони приїхали першими.
- Кевін з Діном запізнюються, - кинув Ештон, весело дивлячись на Кетлін, - Розігріємось? - запропонував він, граючи з м'ячем.
Після десятихвилинної розминки, з якої Ештон теж влаштував шоу, за їхніми спинами пролунав глузливий голос:
- Як же хочеться грошей , ви тільки подивіться. Ти привів групу підтримки, Еше?
- З'явився все ж таки! - озирнувся Ештон. - Попереджаю, краще відразу віддай мені мій виграш!
А Кетлін з цікавістю глянула на хлопця, який з ним заговорив. Впевненість, успішність улюбленця долі, в кожному русі, в кожній безтурботній усмішці. Неупереджено судячи - красень, такий собі винятковий голлівудський хлопчик з іскрометними променистими блакитними очами, чарівною посмішкою, ідеальними аристократичними рисами обличчя і накачаним торсом. Тепер Кетлін зрозуміла, чому за ним сохли дівчата - він був уособленням принца реального часу. Тільки ось Кетлін дивилася на нього поглядом стороннього судді. Його персона нітрохи не чіпала її, як втім, і ніхто інший.
- Шейн дуже «вдало» розтягнув зв'язки. Придурок ліз через паркан, - кинув Ештон. - Тому зі мною, проти вас зіграє Кетлін. Кетлін, це Кевін, а це Дін, - представив їх один одному Еш.
Кевін, глянувши на дівчину, красномовно склав свої виразні брови будиночком:
- Здається, бачилися. Еше, а ти впевнений? Може, відкладемо гру? Я так і бути зроблю тобі послугу.
- Ні, ми зіграємо! - замість Ештона впевнено відповіла Кетлін. Ця його глузлива посмішка викликала в ній лише колишній азарт. Який неабияк затягував. Такого обіграти було навіть приємно, незважаючи на її теперішню неприязнь до ігор з м’ячем. Цю перевагу і домінування альфа самця потрібно було похитнути. А коли Кетлін входила в раж, мало що могло її зупинити, зазвичай це був голос Метта, а тепер ...
…Вона не звертала уваги на жорстке зіткнення тіл, на сильні плечі і руки , які намагаються відібрати м'яча. Вона була спритнішою та вмілою. Ештон, по правді, теж був на висоті. Його білосніжні зуби, так чітко виділялися на чорному обличчі, тільки й виблискуючи, то в усмішці, то в радісному гарчанні. Так вийшло, що її противником став саме Кевін. Саме його потрібно було обходити, щоб зробити кидок в корзину або передати пас Ештону. Це с початку, Кетлін відчувала що, Кевін піддавався їй, але потім ігровий азарт захопив і його, особливо коли рахунок став не на їхню користь. Запах його спітнілого тіла, його прискорене дихання, цей чіпкий безжалісний погляд тільки піддавали адреналіну. Вона вже знала, що виграє у нього, і перспектива цієї перемоги дійсно тішила її. Відчуття поєдинку витіснило біль, привносячи якесь дивне відчуття, яке крадькома, обережно заповзало їй в душу.
Міранда дала сигнальний свисток.
- Ви шахраювали! Гей, я вимагаю додаткового часу! - обурився Кевін.
- Оце вже ні 20:34, ми зіграли чисто! І ми ... перемогли! – задоволено вимовила Кетлін, радіючи.
- Тебе зробила дівчина, - знущально кинув Ештон, кепкуючи над товаришем. - Кевіне, гони бабки.
- Я хочу відігратися! Ставлю ще п'ять тисяч. Давай Еше, навіть якщо ти продуєш, тобі буде з чого заплатити. А якщо виграєш, плюс ще п'ять штук , тільки тепер ти граєш в команді з Діном, а я з цим стрибунцем, - кивнув він на Кетлін.
Ештон голосно пирхнув , скорчивши чергову гримасу:
- Тобі ніяких грошей не вистачить, щоб умовити її грати з тобою! О, Галлахен, хоч в чомусь я тебе обскакав!
#4176 в Любовні романи
#1970 в Сучасний любовний роман
#555 в Молодіжна проза
Відредаговано: 28.03.2023