1 Глава

В літній вечір, було чути звук машин, які їхали по закинутих гаражах, коло містечка Стрий, що на Львівщині. Вони грозно заїхали в самий центр. Це була банда Д'явола, місцевого бандита і  авторитета. Він тримав все місто в страху, але не був головорізом, та, як що хтось намагався напосісти на нього, то він завжди знав, що потрібно робити. 

В той момент молода дівчина кричала від безвиході. Її силоміць хотіли згвалтувати, але навики боксу їй допомагають на кілька хвилин відбитися, поки суперники не оговтаються. Але важкий кулак чоловіка вирубує її на деякий час. Насильники втомилися від її криків непокорства, тож вирішили залишити її на самоті і закрити її в холодному, сирому гаражі. Поки вона лежала без свідомості її подруга не знаходила собі місця. Хвилюючись за неї, вона пішла на великий вчинок, щоб врятувати її попри все, щоб не було. 

Настала мертва тишина, потім долинав крик жінки і знову тишина. Хлопці Д'явола на чолі з його другом йшли на звуки лунаючих криків. Звуки чим раз, то сильнішали. Вже було чути голоса чоловіків, які безжально били її. Тишина, крик, удар, і знову тишина. Це повторювалось кілька разів. Вони вже пришвидшили темп, увірвавшись в гараж, довго не думаючи, почали бійку. Хлопці Д'явола виявились сильнішими за супротивників. Стас, друг Д'явола, підняв обкривавлену дівчину на руки і виніс її звідти. 

Залишивши її в машині з водієм і охороною, а сам повернувся назад. Там вже хлопці розбиралися з виродками, скрутивши їх та зв'язавши. Стас увійшов, в середину, адреналін бушував в крові. 

-Я бачу, що ви з першого разу не розумієте, - розгнівана сказав Стас, - я ж вас попереджав, як що ви щось зробите, то життя вам не буде. 

Він розвернувся і підійшов до одного з своїх хлопців. 

-Ви знаєте, що робити з ними, - сказавши це, він вийшов з приміщення. 

Сівши в машину, він обняв дівчину і прошепотів їй на вушко. 

-Не бійся, я з тобою. 

По іншій стороні, друга дівчина не може знайти собі місця. Вона винила себе , що не встигла врятувати її. Не встигла швидше зреагувати. Винивши себе, вона не почула, як хтось увійшов до кімнати. Це був Влад (Д'явол). Він підійшов до Анни, щоб повідомити їй, що Марію знайшли, що з нею все добре. Вона з тих радощів обняла його, але ненадовго, лише на кілька секунд. 

Через годину чекань, з вулиці було чути вїхавшу машину. Анна не знаходила собі місця, почувши, що машина приїхала, вона в бігла на вулицю. Там вже Стас ніс на руках Марію. Вона була без свідомості. Влад заздалегідь попіклувався і викладав знайогомо лікаря, який не раз йому допомагав, коли він потребував медичного втручання.

 - Марія, -крикнула Анна. 

 - З нею все буде добре, не переживайте, - сказав лікар і пішов слідом за Стасом в кімнату. 

 - Анно, йди сюди. Відпочинь, це були тяжкі для нас дні, але це вже в минулому. Вона вже вдома, - сказав Влад. 

 - Я хочу залишитися, хочу бути з нею. Не хочу з залишати її саму. 

Він вернувся назад у вітальню, де сиділа Аня, на шкіраному дивані чекавши новин від лікаря. 

Через годину відкрилися двері кімнати, де лежала Марія. Звідти вийшов лікар з медсестрою. 

 - Як вона, лікарю? - запитала Аня. 

 -  Зараз її стан задовільний. Рани затянуться, невеличкий струс мозку, їй потрібна консультація лікарів хірургів, але здебільшого, все добре. Я вколов їй снодійне, нехай поспить. 

 - Дякую вам Васильович, я у великому боргу перед вами. 

 -  Влад, перестань, після того, що Ти зробив для моєї доньки, я довіку буду в боргу перед вами. Тож зараз я піду, але завтра прийду до вас, щоб перевірити її стан. Вона буде спати до ранку, не має причин стояти під дверима. Можете відвідати її, але ненадовго. 

 -  Дякую, - Аня ще раз подякувала лікарю і пішла до Марії. 

 -  Я вас проведу, - сказав Стас, і вони пішли до виходу. 

Лікар подав руку Владу і вони з Стасом вийшли на двір. А Влад пішов до кімнати де лежала Марія. Аня сиділа коло ліжка Марії, тримаючи її за руку, щось розказуючи, але через сльози не було зрозуміло що саме. Влад підійшов до Ані. Поклав руки на плечі і сказав їй:

 - Аню, їй потрібно відпочити. 

Аня піднялася з крісла і разом з Владом вийшла.