Віршоване від Валерія Завалка

Молитва

І вже навіки тиша.
Упокій
Свою дитину, Господи, у Себе!
Він в землю ліг.
Візьми ж його на Небо.
Бо наче пекло був останній бій.
Бо він пішов крізь страх, і біль, і кров,
щоб іншим помирати не прийшлося.
Прости його, о Боже, ти ж – Любов.
І він любив.
Жаль – мало довелося.

22/07/2020 12:50

Валерій Завалко

Подобається

#815 в Різне
#124 в Поезія

У тексті є: лірика, роздуми, гумор місцями

Відредаговано: 22.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись