Убий мене, убий — спочину.
Убий, як фермери скотину!
Убий, як Зевс свою дитину!
Тіло впаде моє до тину,
А я нарешті одпочину
І вільним птахом в небо рину.
Не зможе світ мене почуть,
А тіло по шматтям зберуть.
Нарешті зможу сам побуть,
І що там люди не утнуть,
Вже зможу я про те забуть.
Діти — раби. Раби з дитинства.
Діди — раби. Раби при смерті.
Серед зла, підлості й скотинства
Діти рабів в крові — подерті.
То ж вбий мене, не хочу бути
Як раб, обмежений судьбою,
Як пес до дерева прикутий,
Як Прометей — сам із собою.