Вірші про героїв що живуть у кіно

Дитинство у Монтелуці (Анжеліка)

Світ ще не знає, що я існую...

Мене навчили мовчати і вклонятись,
А я вчилась мріяти, сміятись.
Старий замок тріщав від тіней,
А я бігла, босоніж, з надій.

Батьки — мов легенда, туманна й дика,
Лише у служниці була людська рука.
І щодня я шукала себе —
У шепоті сосен, у крику небес.

Подобається

#1444 в Різне
#266 в Поезія

Відредаговано: 14.10.2025