Вірші про героїв що живуть у кіно

Махідевран — султана тінь у короні (сатирична поема з ароматом троянди й ревнощів) (Величне століття. Роксолана)

Махідевран — гнів у серпанку шовковім,
сміється тихенько, а в серці — погром.
Колись у фаворі, тепер — у «архіві»,
її статус — як персень, знятий і в гніві.

Вона, наче шторм, у пресі гаремній,
змагається з Хюррем — мов кішка із тернею.
І хоч не в TikTok, а у вежах султана,
вміє шептать так, що зникає охрана.

Її брови — вищі за курс османських акцій,
а усмішка — грім у хвилині релаксацій.
Роксолана сміється? Вже виклик на дуель!
Хоч дуель — це погляд, та не меч із шинель.

Султан пригадав її… щось про дитину?
Вона вже готова скласти всю «оригінну» тропіну.
«Мій син — найцінніший!» — кричить, наче бренд,
але син загубився між рейтингів тенденд.

Махідевран в палаці — мов шеф інспекції,
перевіряє всіх — на шпильки й дефлекції.
В халаті — як воїн, в погляді — драма,
її суп на обіді — вже схожий на карму.

Вона пише листи… на пергаменті злості,
де «зрада» і «Хюррем» — у кожній пості.
Не має TikTok — але має інтригу,
бо кожне мовчання — стратегія бігу.

О, Махідевран, королева сентенцій,
в її світлі — змов трильйони концепцій.
Хоч в історії — менше, ніж у серіалі,
вона — антагоністка в броні й медалі!

Бики Елизавета Олеговна

Подобається

#585 в Різне
#76 в Поезія

У тексті є: вірші власні, герої фільмів, герої книжок

Відредаговано: 14.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись