Вірші про героїв що живуть у кіно

Крило з попелу (Емпіреї. Ребекка Яррос)

Вона не мріяла про меч і політ,
а лиш про спокій, про книги і світ.
Та мати сказала: «Ти — не для пера,
а для неба, де смерть — це щоденна гра».

Тендітна, мов вітер, що ледь дихає вранці,
вона стала курсанткою в пекельнім танці.
Де кожен — суперник, де кожен — вогонь,
і дракон не обирає слабких у погонь.

Вона йшла по парапету, де вітер — як ніж,
і кожен крок — це виклик, це крик без меж.
Її тіло ламке, та дух — мов сталь,
вона виживала, стискаючи жаль.

Ксейден — мов тінь, що палає в очах,
ворог і маг, що не знає страх.
Та між ними — зв’язок, мов вогонь і лід,
і серце її — вже не просто щит.

Вона втрачала, вона горіла,
але з кожним боєм — сильнішою стала.
Бо сила — не в м’язах, не в блисках меча,
а в тому, хто встає, коли все мовчить навкруги.

Вона — не героїня з легенд і пісень,
а та, що зростає крізь біль і тіней.
І навіть коли світ валиться в прах —
вона тримає небо в своїх руках.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше