Вірші про героїв що живуть у кіно

Голоси, що не згасли (Зоряні війни)

Ми не кличемо помсти, не тягнемо час,
Ми не шепочем звинувачень для вас.
Ми — голос у Силі, мов шерхіт листка,
Що лишає слід… і тоді, коли вже нема.

Ми — ті, хто сміявся у тиші Храмів,
Ми — тіні тренувань, і розмов за столами.
Нас вже немає, але ми не зникли —
Ми в пісні, що йде через леза і крики.

Ми шепчем у снах, не докором, — пам’яттю,
Що вогонь не згаса, поки серце відчуває.
Ми були дітьми, з надією — світлом,
Тепер ми — в тобі. Ми несем тебе в жилах.

Не винен ти, Майстре. Не ти покликав ніч.
Ти тримав світло, коли гасли мечі.
І навіть як світло сховалось за гнівом —
Ми пам’ятаєм, хто був нашим щитом.

Тож не падай, Обі-Ване, в журбу мов у прірву —
Бо через тебе Сила ще дихає миром.
Ми — мов зорі. Ми поруч. Ми є.
Ми прощаємо… і ми досі — твоє.

Бики Елизавета Олеговна

Подобається

#585 в Різне
#76 в Поезія

У тексті є: вірші власні, герої фільмів, герої книжок

Відредаговано: 14.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись