Вірші про героїв що живуть у кіно
Крок у тишу (Зоряні війни)
Крок у тишу, де не чутно ні зітхання,
Де пахне попелом і тінню прощання.
Де Храм, що колись був оплотом надії,
Тепер — мов могила, де мертві не сплять мрії.
Обі-Ван йшов крізь уламки й розпуку,
Кожен крок — мов удар у грудну клітку.
Пил над колонами — наче прах слави,
А поруч лежали — малі, без окраси.
Юнлінги, діти, з мечами в руках,
Їх погляд застиг у немому жаху.
Він упав навколішки, серце — в багні,
Він більше не чув Сили в собі.
«Хто це зробив?» — запитав не словами,
А поглядом в небо, крізь дим і образи.
Йому дали запис — фіксацію тьми,
І там… його брат. Його учень. Його ми.
Енакін — в Храмі, мечем мов покута,
Несе смерть тим, хто довіряв без сумніву.
І світло в очах Обі-Вана тріщить,
Бо зрада ближчого — гостріше, ніж меч і біль.
«Ти мав бути тим, хто врятує нас всіх!»
А став тим, хто спалив… навіть дих.
Все, що вони будували в часи,
Розсипалось разом із вірою в сни.
Він мовчки стояв, як останній із щита,
Його душу палила правди вода.
І з кожною сценою — серце вмиралось,
Бо не ворог це вчинив… а те, чим пишались.
І в ту ніч він зрозумів, хоч не крикнув ні разу —
Великий Орден упав не від сили, а зразу
Від страху, що світло програє в пітьмі…
Та хтось має жити — щоб спалахнуть в нім.
Відредаговано: 14.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
