Вірші про героїв що живуть у кіно
Шлях носія Персня (Володар перснів)
Не в латах і мечем у блиску слави,
а босоніж, крізь тінь, мов тінь, ішов.
Не величчю, не гроном перемоги —
а тишею… де серце не зламав.
Фродо, гобіт із далеких Ширу,
не кликав сили, не жадав зірок.
Та світ зламався — і в руках його
лежав Перстень — мов долі проривок.
Він ніс не скарб, а прокляття світу,
що шепотіло: «Залиш, візьми собі».
Та він ішов — не сам, не для тріумфу,
а бо хотів, щоб інші — жили.
Крізь Мордору чорноту, крізь гори і прірви,
де навіть надія вмирає в пітьмі,
він ніс не себе — а шансу іскру,
крізь жар і біль, мов у сні чи в війні.
Сем ішов поряд — мов брат, мов коріння,
що тримає дерево, навіть коли вітер.
І в найтяжчий момент, на краю вулкана,
він не здався… та впав — бо так вміє світ.
Та навіть тоді, коли серце здригнулось,
і Перстень заволодів рукою,
Фродо став більшим — бо дав себе зламати,
щоб світ віднайшов нову дорогу.
І Перстень загинув — у власній жадобі,
і Саурон згас, мов тінь за склом.
А Фродо... не святим повернувся до Ширу,
а тихим, з шрамом — героєм немов.
Бо найважче — не битви чи слава,
найважче — вижити, вийти з вогню.
І знати: добро — то не меч, а вибір.
І нести світло… навіть коли темно всьому.
Відредаговано: 14.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
