Вона — мов світанок на краю імперії,
мов тиша, що шепче: «Надія — ще є».
В волосся вплетене повстання й довіра,
а в голосі — вогонь, що байдужість псує.
Сенаторка з серцем, не зі сталі й тронів,
нехай навіть світ її тиснув з усіх.
Вона говорила — і слухали сотні,
та не чула вона — як Сила тріщить.
Її кохання було, як повстання в долоні:
Енакін — не герой, а буря у сні.
Вона вірила в нього, в очах його — зорі,
та не бачила тінь у його кожнім дні.
«Я вмираю, бо він...», — промовила тихо,
в момент, коли світло вже гасло в пітьмі.
Народила Надію, та серце без виходу
лишилось у тиші — нікому й собі.
Її не вбив меч, ні крик, ні отрута —
а зрада, що виросла поруч, вночі.
Бо навіть велика, непохитна скеля
ламається… якщо тріщина — в очах люблячих.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
