Вірші про героїв що живуть у кіно
«Капітан і камера» (Star Trek Into Darkness)
Він жив під зірками — не просто командир,
а той, хто від смерті відводив ефір.
Капітан у тиші, де світло стихає,
і кожне рішення світ утримає.
Його ім'я — Тіберій, з крові зорі,
він ішов, де ніхто не смів йти до пори.
Він порушував правила, шукав між рядків,
та не гнався за славою — він вибір зробив.
У момент, де машина дрімала в огні,
де реактор мовчав, а життя — на межі,
він ступив у серце зоряної печі
і сказав: «Це мій міст. Моє рішення — мій меч».
Спалах. І тиша. Сталевий протокол.
Його тіло трималось, та гаснув контроль.
Скотті кричав, механіки — в сльозах,
а він вже стояв на останніх словах.
— «Я завжди знав, що колись буде мить,
де капітан не спасеться, не встигне втекти.
Але якщо цей вибір — врятує мій екіпаж,
то я приймаю його. І нехай буде так».
Він не жадав безсмертя, не кликав імен,
але кожен на борту відчув цей момент.
Бо герой — не той, хто живе до кінця.
А той, хто віддає себе — без ланцюгів, без вінця.
Кірк упав. Але мости не впали.
Бо його вибір тримав їх, тримав усе далі.
Він не просто капітан, не легенда в екрані —
він — серце корабля, в найтемнішій брані.
І коли зореліт знову рушив вперед,
в кожній панелі, у кожному злеті
жив його жар — мов імпульс в навігації,
мов дух у майбутньому… мов вічна формаційність.
Відредаговано: 14.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
